Відкрити головне меню
Pithovirus sibericum
Pithovirus sibericum sketch.jpg
Класифікація вірусів
Група: I
Родина: Pithoviridae
Рід: Pithovirus
Вид: P. sibericum
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Pithovirus
EOL logo.svg EOL: 39633398
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1450746

Pithovirus — рід вірусів, єдиний вид: Pithovirus sibericum[1][2]. Описаний у 2014 році; є найбільшим з відомих вірусів. Отриманий зі зразка багаторічної мерзлоти з Сибіру. Його вік оцінюється в 30000 років, причому після розморожування вірус виявився життєздатним.

Зміст

ОписРедагувати

Pithovirus — розміром близько 1,5 мкм завдовжки і 0,5 мкм в діаметрі, що у півтора рази більше відкритого в 2013 році вірусу Pandoravirus (1,0 мкм на 0,5 мкм), що вважався найбільшим з відкритих вірусів[3]. Pithovirus складається з товстої овальної стінки з одним відкритим кінцем, що за формою нагадує бджолиний стільник[1].

Геном вірусу містить близько 500 генів, що більше, ніж у середньому вірусному геномі, проте на порядок менше, ніж в іншому великому вірусі Pandoravirus[3]. Зважаючи на великий розмір капсида, ймовірна відносна низька щільність упаковки вірусної ДНК. Дві третини білків вірусу не схожі на інші вірусні білки. Аналіз послідовності ДНК показав найбільшу близькість Pithovirus з родинами Marseillviridae, Megaviridae і Iridoviridae[4]. Ці родини включають великі ікосаедрові віруси з ДНКовими геномами.

Вірус описали французькі еволюційні біологи Жан-Мішель Клаврі і Шанталь Абергель зі Середземноморського університету (у складі Університету Екс-Марсель). Вони припустили, що Pithovirus може бути ремнантом великої групи вірусів, що паразитували на організмах, які існували на ранніх етапах розвитку Землі. Еволюційний біолог Еське Віллерслев вважає, що відкриття цього вірусу може мати величезні наслідки для еволюційної теорії та охорони здоров'я[5].

РеплікаціяРедагувати

Геном Pithovirus містить гени, необхідні для синтезу мРНК. Отже, Pithovirus сам забезпечує власний реплікаційний цикл в цитоплазмі клітини-господаря, в той час як віруси, як правило, використовують для реплікації білки клітини-господаря[1][4][6].

ВідкриттяРедагувати

Зразок вічної мерзлоти був отриманий у 2000 році російськими вченими з осадової породи пізнього плейстоцену, що знаходиться на глибині 30 м[2][4].

Вірусні частинки були виявлені після того, як зразок було експоновано з амебами[5] і амеби почали гинути. Було виявлено, що загиблі амеби містять частки гігантського вірусу. Назву відкритому вірусу було дано за грецьким словом піфос (дав.-гр. πίθος), що означає великий давньогрецький глечик для зберігання продуктів харчування. Новий вид було описано в березні 2014 року в американському журналі Proceedings of the National Academy of Sciences[3][7].

Дослідників надихнув експеримент російських вчених з вирощування рослин із насіння смілки вузьколистої (Silene stenophylla), що пролежали у вічній мерзлоті близько 32 тисяч років[8][9][10][11][12][13].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Ed Yong (March 3, 2014). Giant virus resurrected from 30,000-year-old ice : Nature News & Comment. Nature. Процитовано March 3, 2014. 
  2. а б Morelle, Rebecca (3 March 2014). 30,000-year-old giant virus 'comes back to life'. BBC News. Процитовано 2014-03-04. 
  3. а б в Stefan Sirucek (March 3, 2014). Ancient "Giant Virus" Revived From Siberian Permafrost. National Geographic. Процитовано March 3, 2014. 
  4. а б в Racaniello, Vincent (4 March 2014). Pithovirus: Bigger than Pandoravirus with a smaller genome. Virology Blog. Процитовано 2014-03-04. 
  5. а б Carl Zimmer (March 3, 2014). Out of Siberian Ice, a Virus Revived. The New York Times. Процитовано March 3, 2014. 
  6. Coghlan, Andy (3 March 2014). Biggest-ever virus revived from Stone Age permafrost. NewScientist. Процитовано 2014-03-04. 
  7. Legendre, Matthieu; Bartoli, Julia; Shmakova, Lyubov та ін. (2014). Thirty-thousand-year-old distant relative of giant icosahedral DNA viruses with a pandoravirus morphology. PNAS. ISSN 0027-8424. doi:10.1073/pnas.1320670111. 
  8. Yashina S., Gubin S., Maksimovich S., Yashina A., Gakhova E., Gilichinsky D. (2012). Regeneration of whole fertile plants from 30,000-y-old fruit tissue buried in Siberian permafrost. Published online before print 21 February 2012. Proceedings of the National Academy of Sciences USA. doi:10.1073/pnas.1118386109. 
  9. Richard Black. Ancient plants back to life after 30,000 frozen years. BBC News. Процитовано February 21, 2012. 
  10. V. Stakhov, G. Gyulai, Z. Szabó et al. (July 8, 2007). Pleistocene-age Silene stenophylla seeds excavated in Russia – a scanning electron microscopic analysis Botany & Plant Biology 2007. Chicago, IL. 
  11. Russian scientists germinate ice-age seed. CBC News. February 20, 2012. Процитовано February 20, 2012. 
  12. Lenta.ru: Наука и техника: Российские биологи воскресили растение возрастом 30 тысяч лет
  13. Lenta.ru: Прогресс: Букет из плейстоцена