Вівчарик оливковий
| Вівчарик оливковий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Phylloscopus coronatus (Temminck & Schlegel, 1847) | ||||||||||||||||
 Ареал виду Гніздування Зимування | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Ficedula coronata Temminck & Schlegel, 1847 Seicercus coronatus (Temminck & Schlegel, 1847) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Вівча́рик оливковий[2] (Phylloscopus coronatus) — вид горобцеподібних птахів родини вівчарикових (Phylloscopidae)[3]. Гніздиться в Північно-Східній Азії, зимує в Південно-Східній Азії.
Опис
ред.Довжина птаха становить 11-12 см. Верхня частина тіла темно-оливково-зелена, нижня частина тіла біла. На тімені нечітка жовтувата смуга, окаймлена з боків сірими смугами, над очима довгі жовтувато-білі "брови", через очі ідуть темні смуги, щоки темно-жовті. На крилах є одна білувата смуга. Дзьоб міцний, блідий, лапи темні[4].
Поширення і екологія
ред.Оливкові вівчарики гніздяться в Приамур'ї на Далекому Сході Росії, на заході Маньчжурії, на Корейському півострові, на островах Японського архіпелагу та на Сахаліні. Взимку вони мігрують до Центрального Китаю (східний Сичуань, Чунцін), а також до південної М'янми, південного Таїланду, південної Камбоджі, на Малайський півострів та на острови Суматра і Ява. Бродячі птахи спостерігалися в Європі. Оливкові вівчарики живуть в широколистяних і мішаних лісах, на узліссях і галявинях, на берегах річок і озер. Зимують в мішаних і вічнозелених тропічних лісамх, в мангрових і чагарникових заростях, на висоті до 1830 м над рівнем моря. Живляться дрібними комахами і павуками, яких шукають в чагарниках і кронах дерев. Сезон розмноження триває з середини травня по липень. Гніздо кулеподібне, робиться з сухої трави, моху і листя, розміщується на землі під чагарником, іноді в заростях невисоко над землею. В кладці від 4 до 7 яєць. Оливковів вівчарики іноді стають жертвами гніздового паразитизму глухої зозулі.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Phylloscopus coronatus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 08 липня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Bushtits, leaf warblers, reed warblers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 липня 2022.
- ↑ Kevin Baker (1997). Warblers of Europe, Asia and North Africa. Helm Identification Guides. Christopher Helm (Publishers) Limited. с. 306–307. ISBN 0713639717.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |