P-процес
p-процес — ядерна реакція захоплення протона важким атомним ядром. Призводить до утворення нового ядра, з більшим атомним номером. Є одним зі шляхів нуклеосинтезу, який відбувається в надрах зір.
Відповідний механізм нуклеосинтезу вперше описано у відомій праці Маргарет і Джеффрі Бербіджів, Фреда Хойла та Вільяма Фаулера[1]. Спочатку вважалося, що процес відбувається в багатих Гідрогеном оболонках наднових[2]. Однак пізніше з'ясувалося, що відповідні умови там не виникають[3][4]. Внесок цього процесу в порівнянні з іншими процесами утворення важких ядер (s-процес, r-процес) порівняно невеликий. Проте він (разом із Rp-процесом) забезпечує утворення так званих обійдених ядер (стабільні ядра, порівняно багаті на протони такі як 74Se, 78Kr, 84Sr, 90Mo[5]), утворення яких у ланцюжках реакцій захоплення нейтронів та бета-розпаду неможливе або малоймовірне.
Історія
ред.Термін "p-процес" було вперше запропоновано у відомій статті B2FH 1957 року. Автори припустили, що цей процес відповідає виключно за p-ядра, і припустили, що він відбувається у водневій оболонці зорі, яка вибухає як наднова типу ІІ[6]. Пізніше було показано, що в таких наднових немає необхідних умов для протікання p-процесу[7].
У той самий час, що й B2FH, Аластер Кемерон незалежно усвідомив необхідність розглянути інші процеси нуклеосинтезу окрім захоплення нейтронів, але просто згадав захоплення протонів, не присвоюючи цьому процесу спеціальної назви. Він також думав про альтернативи, наприклад, фотодезінтеграцію (сьогодні її називають γ-процесом) або комбінацію p-процесу та фотодезінтеграції[8].
Посилання
ред.- ↑ E.M. Burbidge, G.R. Burbidge, W.A. Fowler, and F.Hoyle (1957). Synthesis of the Elements in Stars. Rev Mod Phy. 29 (4): 547. doi:10.1103/RevModPhys.29.547. Архів оригіналу за 24 липня 2008. Процитовано 26 січня 2011. [Архівовано 2008-07-24 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ р-Процес // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 389. — ISBN 966-613-263-X.
- ↑ Audouze, J.; Truran, J. W. (1975). p-Process Nucleosynthesis in Postshock Supernova Envelope Environments (PDF). The Astrophysical Journal. 202 (1): 204—213. Bibcode:1975ApJ...202..204A. doi:10.1086/153965. Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2020. Процитовано 17 жовтня 2021.
- ↑ Rauscher, T. (19-23 July 2010). Origin of p-Nuclei in Explosive Nucleosynthesis. 11th Symposium on Nuclei in the Cosmos. Proceedings of Science (опубліковано опубліковано 12/2010). NIC XI (059). arXiv:1012.2213. Bibcode:2010arXiv1012.2213R.
- ↑ Б.C. Ишханов, И.М. Капитонов, И.А. Тутынь (1998). 12. Обойдённые ядра. Нуклеосинтез во Вселенной. М.: Изд-во Московского университета. Архів оригіналу за 17 квітня 2011. Процитовано 10 січня 2011. (рос.)
- ↑ Burbidge, E. M.; Burbidge, G. R.; Fowler, W. A.; Hoyle, F. (1957). Synthesis of the Elements in Stars. Reviews of Modern Physics. 29 (4): 547—650. Bibcode:1957RvMP...29..547B. doi:10.1103/RevModPhys.29.547.
- ↑ Audouze, J.; Truran, J. W. (1975). p-Process Nucleosynthesis in Postshock Supernova Envelope Environments. The Astrophysical Journal. 202 (1): 204—213. Bibcode:1975ApJ...202..204A. doi:10.1086/153965.
- ↑ Cameron, A. G. W. (1957). Nuclear Reactions in Stars and Nucleogenesis. Publications of the Astronomical Society of the Pacific. 69 (408): 201—222. Bibcode:1957PASP...69..201C. doi:10.1086/127051. JSTOR 40676435.