Сова-голконіг молуцька
| Сова-голконіг молуцька | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ninox squamipila (Bonaparte, 1850) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Athene squamipila Ninox squamipila squamipila | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Сова́-голконі́г молуцька[2] (Ninox squamipila) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae)[3]. Ендемік Індонезії. Молекулярно-філогенетичне дослідження показало 2017 року, що молуцька сова-голконіг насправді являє собою комплекс видів. За результатами цього дослідження, гальмагерські, буруйські і танімбарські сови-голконоги, які раніше вважалися підвидами цього виду. були визнані окремими видами[4].
Опис ред.
Лицевий диск рудувато-коричневий, навколо обличчя і біля основи дзьоба блідий, майже білуватий. Решта голови темно-коричнева, спина темно-рудувато-коричнева. На плечах короткі білуваті смуги, покривні пера крил поцятковані охристими плямками. Махові пера також рудувато-коричневі, поцятковані чотирма блідо-іржастими смугами. Горло білувате, верхня частина грудей темно-коричнева, поцяткована широкими темними поперечними смугами. Решта нижньої частини тіла блідіша, темно-коричневі поперечні смуги на ній більш помітні. Райдужки у молодих птахів червонувато-карі, у дорослих птахів жовті, дзьоб блідо-сірий, восковиця жовта, лапи оперені. пальці жовтувато-коричневі, кігті на кінці темні. Довжина крила становить 190—212 мм, хвоста 135 мм, цівки 32 мм. Вага самців становить 210 г.
Голос — голосне, м'яке угукання «wooo-wooo-wu-wu-wu-wu». Також можна почути серію подвійних криків «kwaor-kwaor kwaor-kwaor» або «kwua-kwua kwua-kwua», схожих на кумкання жаб. Крик самиць є дещо вищим, ніж крик самців.
Поширення і екологія ред.
Молуцькі сови-голконоги мешкають на островах Серам, Амбон і Келанґ[en] в архіпелазі Молуккських островів. Вони живуть у вологих тропічних лісах, на висоті до 1400 м над рівнем моря. Ведуть переважно присмерковий і нічний спосіб життя. Зустрічаються поодинці або парами, гніздяться в дуплах дерев. Живляться переважно комахами, зокрема кониками, маневруючи серед густої рослинності й орієнтуючись за гострим зором.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Ninox squamipila: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 30 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Owls. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 30 листопада 2022.
- ↑ Gwee, Chyi Yin; Christidis, Les; Eaton, James A.; Norman, Janette A.; Trainor, Colin R.; Verbelen, Philippe; Rheindt, Frank E. (2017). Bioacoustic and multi-locus DNA data of Ninox owls support high incidence of extinction and recolonisation on small, low-lying islands across Wallacea. Molecular Phylogenetics and Evolution. 109: 246—258. doi:10.1016/j.ympev.2016.12.024. ISSN 1055-7903.
Джерела ред.
- Claus König, Friedhelm Weick: Owls of the World. Christopher Helm, London 2008, ISBN 978-0-7136-6548-2
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |