Сова-голконіг буруйська

вид птахів
Сова-голконіг буруйська
Вохристочерева сова-голконіг (зліва) і буруйська сова-голконіг (справа)
Вохристочерева сова-голконіг (зліва) і буруйська сова-голконіг (справа)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Совоподібні (Strigiformes)
Родина: Совові (Strigidae)
Рід: Сова-голконіг (Ninox)
Вид: Сова-голконіг буруйська
Ninox hantu
(Wallace, 1863)
Синоніми
Athene hantu
Ninox squamipila hantu
Посилання
Вікісховище: Ninox hantu
Віківиди: Ninox hantu
МСОП: 22727909

Сова́-голконі́г буруйська[2] (Ninox hantu) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae)[3]. Ендемік Індонезії. Раніше вважався підвидом молуцької сови-голконога, однак був визнаний окремим видом[4].

Опис ред.

Верхня частина тіла яскраво-коричнювата, світліша, ніж у гальмагерської сови-голконога, крила менш смугасті. Груди блідо-іржасто-коричневі або блідо-охристі, поперечні смуги на ній менш виражені. Райдужки жовті. Довжина крила становить 190—212 мм, хвоста 127—147 мм, цівки 33 мм. Вага птаха становить 140 г.

Голос — серії своєрідних хриплих, каркаючих звуків, схожі на кумкання жаб або стрекотіння комах. При збудженні також можна почути кудкудакання «ko-ka-käkäkä».

Поширення і екологія ред.

Буруйські сови-голконоги є ендеміками острова Буру в архіпелазі Молуккських островів. Вони живуть у вологих тропічних лісах, на висоті до 1750 м над рівнем моря.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2016). Ninox hantu: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 30 листопада 2022
  2. Ninox hantu у базі Avibase.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Owls. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 30 листопада 2022.
  4. Gwee, Chyi Yin; Christidis, Les; Eaton, James A.; Norman, Janette A.; Trainor, Colin R.; Verbelen, Philippe; Rheindt, Frank E. (2017). Bioacoustic and multi-locus DNA data of Ninox owls support high incidence of extinction and recolonisation on small, low-lying islands across Wallacea. Molecular Phylogenetics and Evolution. 109: 246—258. doi:10.1016/j.ympev.2016.12.024. ISSN 1055-7903.

Джерела ред.