Ninox japonica
| Ninox japonica | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ninox philippensis (Temminck & Schlegel, 1844) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Strix japonica Ninox scutulata japonica | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ninox japonica[2] (сова-голкохвіст північна) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae). Мешкає в Східній Азії. Раніше вважався конспецифічним з далекосхідною совою-голконогом, однак був визнаний окремим видом[3][4][5].
Опис ред.
Довжина птаха становить 29-33 см, розмах крил 60-70 см, вага 170-250 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Забарвлення переважно темно-буре, хвіст поцяткований більш світлими коричневими горизонтальними смужками. Шия, тім'я і обличчя більш сірувато-коричневі, над дзьобом невелика біла пляма. Живіт білий, сильно поцяткований широкими краплеподібними плямами, які формують вертикальні смуги. Очі яскраво-жовті, дзьоб чорний, лапи оперені, пальці жовті, кігті чорні.
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:[6]
- N. j. florensis (Wallace, 1864) — Далекий Схід Росії, північний схід і схід Китая, північ Корейського півострова;
- N. j. japonica (Temminck & Schlegel, 1845) — південь Корейського півострова, Японія;
- N. j. totogo Momiyama, 1931 — острови Рюкю, Тайвань, острів Ланьюй.
Поширення і екологія ред.
Північні сови-голконоги гніздяться в Японії, Росії, Китаї, Північній і Південній Кореї та на Тайвані. Взимку вони мігрують на південь, досягаючи Філіппін і Зондських островів[7]. Представники підвиду N. j. totogo ведуть осілий спосіб життя[8]. Бродячі птахи спостерігалися на Палау і на Алясці: 27 серпня 2007 року птах був сфотографований на острові Сент-Пол[9], а у 2008 році мертвий птах був знайдений на острові Киска[10]. Північні сови-голконоги живуть в густих широколистяних помірних і субтропічних лісах, в парках і садах, іноді в мішаних або хвойних лісах, на висоті до 1500 м над рівнем моря. На зимівлі іноді зустрічаються в мангрових лісах.
Північні сови-голконоги ведуть переважно нічний спосіб життя, зустрічаються поодинці або парами. Вони живляться переважно комахами та іншими безхребетними, а також дрібними птахами, іноді також ящірками, гризунами і кажанами. Ці птахи чатують на здобич, сидячі на сідалі, а як побачать її, то пікірують до неї[11].
Самці підвиду N. j. totogo починають займати гніздові території вже в січні, в лютому формують пари, а на початку травня починають відкладати яйця. Північні сови-голконоги гніздяться в дуплах і відкладають 3-4 яйця прямо в гнилу деревину. Інкубаційний період триває 28 днів, насиджують лише самиці. Пташенята покидають гніздо через 25-27 днів після вилуплення, в травні. Мігруючі представники підвиду N. j. japonica не займають гніздових територій до квітня, а сезон розмноження у них триває 4 місяці, у порівнянні з 5 місяцями у N. j. totogo.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Ninox philippensis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 29 листопада 2022
- ↑ Ninox japonica у базі Avibase.
- ↑ B. King. Species limits in the Brown Boobook Ninox scutulata complex. „Bulletin of the British Ornithologists’ Club”. 122 (4), ss. 250–257, 2002.
- ↑ Lin, Wen-Loung; Severinghaus, Lucia Liu; Tseng, Hui-Yun; Lin, Si-Min (1 жовтня 2013). Genetic differentiation between migratory and sedentary populations of the Northern Boobook (Ninox japonica), with the discovery of a novel cryptic sedentary lineage. Journal of Ornithology (англ.). 154 (4): 987—994. doi:10.1007/s10336-013-0966-z. ISSN 2193-7206. Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 13 жовтня 2020.
- ↑ Sadanandan, Keren R.; Tan, David J. X.; Schjølberg, Kolbjørn; Round, Philip D.; Rheindt, Frank E. (December 2015). DNA reveals long-distance partial migratory behavior in a cryptic owl lineage. Avian Research (англ.). 6 (1): 25. doi:10.1186/s40657-015-0035-9. ISSN 2053-7166.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Owls. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 29 листопада 2022.
- ↑ King, Ben; Icarangal, Nicky (2008). Territorial behaviour of Northern Boobook Ninox japonica, on Calayan Island, northern Philippines. Forktail. Oriental Bird Club. 24: 124—125. Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 13 жовтня 2020.
- ↑ Lin, Wen Loung; Lin, Si Min; Tseng, Hui Yun (1 серпня 2012). Breeding ecology of the Northern Boobook Ninox japonica totogo in central Taiwan. Forktail (English) (28): 164—166. ISSN 0950-1746. Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 13 жовтня 2020.
- ↑ Brown Hawk Owl: A Reference for North and Central American Owls
- ↑ Bond, Alexander & Jones, I.L. (2010). A brown hawk-owl (Ninox scutulata) from Kiska Island, Aleutian Islands, Alaska. 41. 107-110.
- ↑ 김한규 (2015). Food-niche Partition and Sexual Dimorphism of Northern Boobooks (Ninox japonica) and Oriental Scops Owls (Otus sunia) in Korea (Дипломна робота). 서울대학교 대학원.
Джерела ред.
- Claus König, Friedhelm Weick: Owls of the World. Christopher Helm, London 2008, ISBN 978-0-7136-6548-2
- Пукинский Ю.Б. Жизнь сов. — Издательство Ленинградского университета. — Ленинград, 1977. — С. 158—159.
Посилання ред.
- Позвоночные животные России: Иглоногая сова
- PAVEY, CHRIS R. (2 жовтня 2008). Evolution of prey holding behaviour and large male body size in Ninox owls (Strigidae). Biological Journal of the Linnean Society. 95 (2): 284—292. doi:10.1111/j.1095-8312.2008.01043.x. ISSN 0024-4066. Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 13 жовтня 2020.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |