Вікіпедія

Сова-голконіг плямиста

вид птахів
(Перенаправлено з Ninox connivens)
Сова-голконіг плямиста

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Совоподібні (Strigiformes)
Родина: Совові (Strigidae)
Рід: Сова-голконіг (Ninox)
Вид: Сова-голконіг плямиста
Біноміальна назва
Ninox connivens
(Latham, 1801)[2][3]
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Falco connivens
Посилання
Вікісховище: Ninox connivens
Віківиди: Ninox connivens
ITIS: 555477
МСОП: 22689394
NCBI: 79238

Сова́-голконі́г плямиста[4] (Ninox connivens) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae). Мешкає в Австралазії.

Опис ред.

 
Плямиста сова-голконіг

Довжина птаха становить 28-44 см, розмах крил 85-120 см, вага 380-960 г, переважно 245-510 г[5]. Довжина хвоста становить 14,3-19,8 см[6]. Самці є важчими за самиць на 8-10%, за розмірами вони різняться незначно. В Австралії представники північних популяцій мають менші розміри, ніж представники південних.

Лоб, тім'я і лицевий диск у плямистих сов-голконогів сірувато-коричневі. Верхня частина тіла дещо більш сіра. Верхні покривні пера крил попелясто-сірувато-коричневі, поцятковані дрібними білими плямками. Першорядні і другорядні махові пера є дещо більш темними, поцятковані вузькими білуватими смугами. Хвіст сірувато-коричневий, на хвості є 5-6 горизонтальних білуватих смуг. Горло світло-коричневе або білувато-коричневе, поцятковане сірувато-коричневими вертикальними смугами. Нижня частина тіла кремова, поцяткована помітними коричнюватими вертикальними смужками, відтінок і інтенсивність яких є індивідуальними для кожного птаха. Очі жовті. Дзьоб темно-роговий або чорнуватий, восковиця сіра. Лапи оперені.

Голос — подвійне ухання, дуже схоже на гавкіт пса. Птахи часто кричать дуетом, причому у самців голос більш низький, ніж у самиць. Також іноді можна почути ряд інших звків, які схожі на гарчання, вий або крики. Молоді птахи, вимагаючи їжу, видають щебет, схожий на стрекотіння комах.

Підвиди ред.

Виділяють п'ять підвидів:[7]

Підвид N. c. remigialis раніше відносили до австралійської сови-голконога, однак у 2022 році він був переведений до N. connivens[8]. Це маловідомий підвид був описаний у 1930 році за заразком, зібраним у 1909 році[9]. Пізніше він спостерігався у 1998 і 2010 роках[10].

Поширення і екологія ред.

Плямисті сови-голконоги мешкають в Австралії, Індонезії і Папуа Новій Гвінеї. Вони живуть в тропічних і субтропічних лісах і лісових масивах, зокрема в галерейних лісах, часто поблизу річок і боліт, на висоті до 1000 м над рівнем моря[11]. Вони уникають посушливих районів і місць, де немає високих дерев. На Новій Гвінеї ці птахи переважно зустрічаються в низовинах, на острові Каркар спостерігалися на висоті 1040 м над рівнем моря. Трапляються поблизу людських поселень[12] These results are mirrored in the Pilliga forests of northern NSW although there the home ranges were larger, often up to 2,500 ha (6,200 acres).[13].

Плямисті сови-голконоги ведуть присмерковий і нічний спосіб життя, однак в похмурі зимові дні можуть полювати і вдень. Зустрічаються територіальними парами, займають територію протягом всього року. На цій території є місця для відпочинку і сну, які птахи спостійно відвідують.

Раціон плямистих сов-голконогів складається з невеликих ссавців і птахів, а також з великих комах та інших безхребетних. На півдні Австралії частою здобиччю цих птахів стають інтродуковані кролики. Птахи, на яких полюють сови, можуть бути відносно великими, як наприклад, великі сорочиці і австралійські білоноги. Здобич, яку птахи не можуть проковтнути, вони розривають дзьобом. Часто вони ловлять рукокрилих і комах в польоті.

Сезон розмноження у плямистих сов-голконогів на півночі Австралії триває з липня по вересень, а на півдні Австралії з серпня по жовтень[14]. Вони гніздяться в дуплах дерев, на висоті 5-10 м над землею. Там, де немає доступних дерев з дуплами, плямисті сови-голконоги іноді можуть гніздитися в тріщинах серед скель або навіть в норах кролів. В кладці 2-3 білуватих яйця розміром 48×38, які відкладаються з інтервалом у 2-3 дні. Насиджують лише самиці. Інкубаційний період триває 36 днів. Пташенята при народженні покриті білим пухом. Вони покидають гніздо у віці 5-6 тижнів, однак батьки продовжують піклуватися про них ще деякий час. Птахи набувають статевої зрілості у віці одного року.

Збереження ред.

МСОП загалом класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження, однак австралійський уряд класифікує стан збереження плямистої сови-голконога як близький до загрозливого[15]. Їм може загрожувати знищення природного середовища[16][17][18].

Примітки ред.

  1. ↑ BirdLife International (2016). Ninox connivens: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 28 листопада 2022
  2. ↑ Latham, John (1801). Supplementum indicis ornithologici sive systematis ornithologiae (лат.). London: Leigh & Sotheby. с. xii.
  3. ↑ Latham, John (1801). Supplement II to the General synopsis of birds. London: Leigh & Sotheby. с. 53.
  4. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  5. ↑ Stanton, M. A. (2011) Barking owl diet in the Pilliga Forests of northern New South Wales. Master of Science Thesis, University of New England https://rune.une.edu.au/web/handle/1959.11/8652
  6. ↑ Higgins, P.J.,ed. (1999). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Volume 4: Parrots to Dollarbird. Oxford University Press, Melbourne. ISBN 0-19-553071-3
  7. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Owls. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 28 листопада 2022.
  8. ↑ IOC World Bird List 12.1. IOC World Bird List Datasets (амер.). doi:10.14344/ioc.ml.12.1. S2CID 246050277.
  9. ↑ Stresemann, Erwin (1930). Ninox novaeseelandiae remigialis (PDF). Bulletin of the British Ornithologists' Club. 50: 61—62. Архів (PDF) оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 22 вересня 2017.
  10. ↑ Johnstone, R. E.; van Balen, S. (2013). The birds of the Kai and Tayandu islands, Maluku region, Indonesia. Western Australian Naturalists Club. 29 (1): 11—56. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 27 січня 2019.
  11. ↑ Pizzey, Graham and Doyle, Roy. (1980) A Field Guide to the Birds of Australia. Collins Publishers, Sydney. ISBN 073222436-5
  12. ↑ Schedvin (2007) Distributional ecology of the barking owl in Victoria, Australia. PhD thesis, Charles Sturt University
  13. ↑ Kavanagh, R., & Stanton, M. A. (2009) "Conserving barking owls in the Pilliga Forests." Wingspan 19(2): 28-30. ISSN 1036-7810
  14. ↑ Morcombe, Michael (2012) Field Guide to Australian Birds. Pascal Press, Glebe, NSW. Revised edition. ISBN 978174021417-9
  15. ↑ Garnett S., Szabo J., and Dutson G. (2010) The Action Plan for Australian Birds 2010, CSIRO Publishing/Birds Australia. http://www.publish.csiro.au/pid/6781.htm
  16. ↑ Debus, S.J.S. (2001). Surveys of the barking owl and masked owl on the north-west slopes of New South Wales (PDF). Corella. 25 (1): 5—11. Архів оригіналу (PDF) за 14 березня 2016.
  17. ↑ Parker, D.G.; Webster, R.; Belcher, C.A.; Leslie, D.J. (2007). A survey of large forest owls in State Forests of south-western New South Wales. Australian Zoologist. 34 (1): 78—84. doi:10.7882/AZ.2007.004.
  18. ↑ McGregor, H. (2011). Large forest owls in the river red gum State Forests of south-western New South Wales – an account of their 2008 status. Australian Zoologist. 35 (3): 864—869. doi:10.7882/AZ.2011.039.

Джерела ред.

  Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сова-голконіг_плямиста&oldid=38495826