Відкрити головне меню
Рясоніжка велика
NShortTailedShrew23.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eucaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Мідицеподібні (Soriciformes)
Родина: Мідицеві (Soricidae)
Підродина: Soricinae
Триба: Nectogalini
Рід: Рясоніжка (Neomys)
Вид: N. fodiens
Біноміальна назва
Neomys fodiens
(Pennant, 1771)
Ареал рясоніжки великої
Ареал рясоніжки великої
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Neomys fodiens
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Neomys fodiens
EOL logo.svg EOL: 1178936
ITIS logo.svg ITIS: 633776
IUCN logo.svg МСОП: 29658
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 62282
Fossilworks: 231842

Рясоніжка велика, або кутора велика, або велика водяна землерийка (Neomys fodiens) — вид роду рясоніжка (Neomys) з родини мідицеві (Soricidae).

МорфологіяРедагувати

Голова і тіло довжиною 67–96 мм, хвіст довжиною 45–77 мм, вага 12–18 грамів. Має чорну верхню частину і білуватий низ, між якими існує чітке розмежування. Як і для більшості мідицевих, морда довга, а очі й вуха маленькі. Шерсть коротка і щільна, і часто бувають пучки білого волосся навколо очей і на вухах[2].

Як і всі рясоніжки (рід Neomys) та мідиці (рід Sorex sensu lato), відноcиться до триби бурозубок і підродини мідицевих (Soricinae). В емалі кінчиків зубів відкладається залізо, роблячи їх більш стійкими до зносу і надаючи їм червоний колір[2].

ЕкологіяРедагувати

Мешкає водяна кутора по берегах невеликих прісних водойм. Це у значній мірі нічний вид. Це одиночні тварини, які утримують свої території. Вони не впадають у сплячку, і є активними протягом року.

Гнізда влаштовує в кинутих норах гризунів, під корінням дерев, у труску, під купиною, іноді сама риє нору. Водяна кутора чудово плаває і пірнає, за що і отримала свою назву. При зануренні водостійке хутро утримує бульбашки повітря, які надають тварині ​​сріблястий зовнішній вигляд.

Нападає вона не тільки на безхребетних і риб, але і на мишоподібних гризунів і пташенят водоплавних птахів. В її слині міститься речовина, що викликає параліч у жертв; цю речовину виробляє підщелепна слинна залоза. Завдяки цьому рясоніжка може робити запаси живих, але знерухомлених тварин — укушені нею безхребетні залишаються живими, проте нерухомими 3–5 днів.

Розмножується рясоніжка в теплий період року — з квітня до вересня. У виводку від 3 до 12 дитинчат; виводків на рік — 2–3. У природі тривалість її життя 2 роки, в умовах неволі — 4 роки.

ПоширенняРедагувати

Транспалеарктичний вид ссавців, чий ареал охоплює величезну територію від Британії до узбережжя Тихого океану в межах лісової зони.

На півночі в Скандинавії зустрічається до берегів Льодовитого океану; на півдні доходить до півночі Малої Азії, північних областей Монголії, Китаю і Північної Кореї. На південному сході Росії зустрічається в Примор'ї і на о. Сахалін. У західній і центральній частинах ареалу нечисленна, на сході рідкісна.

В Україні вид відомий найбільше з Карпат та суміжних з Карпатами областей. Спорадично реєструється в інших областях, на схід — до Сумщини, Харківщини та Луганщини та Донеччини. Найтиповіші місцезнаходження — береги малих річок і струмків, гірські потічки або прилеглі до них біотопи.

ПриміткиРедагувати

  1. Hutterer R., Meinig H., Bertolino S. et al. (2016) Neomys fodiens: інформація на сайті МСОП (англ.) 01.11.2018
  2. а б ARKive. Архів оригіналу за 10 серпень 2011. Процитовано 6 березень 2015.