Myroxylon
| Myroxylon | |
|---|---|
| |
| Myroxylon balsamum from Koehler's Medicinal-Plants (1887) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Бобовоцвіті (Fabales) |
| Родина: | Бобові (Fabaceae) |
| Підродина: | Метеликові (Faboideae) |
| Рід: | Myroxylon L.f. |
| Species | |
| |
| Синоніми | |
| |
 Вікісховище: Myroxylon
| |
Myroxylon — рід Fabaceae, походить з Латинської Америки .
Історія
ред.Карл Лінней у 1753 році описав перший вид M. balsamum цього роду як Toluifera balsamum на основі зразка з провінції Картахена (у той час місто Толу знаходилося в провінції Картахена). Рід Myroxylon вперше встановив Карл Лінней молодший у 1781 році після опису Myroxylone peruiferum на основі зразка, зібраного іспанським ботаніком Х.С. Мутісом у Південній Америці. Хоча Toluifera є першою за терміном публікації, Myroxylon обрано як збережену назву, а Toluifera відхилено. [1] Назва походить від грецького μύρρα (мирра, « мирра ») і ξύλον ( ксилон, « дерево »).
Види
ред.Існують певні протиріччя щодо приналежності окремих видів до цього роду. Так, деякі автори визнають внутрішньоспецифічні таксони, визначені, переважно через фітохімію їх бальзаму; водночас інші автори не згодні з цим. Визначено відмінності в складі бальзамів, отриманих з M. balsamum var. balsamum ( Tolu balsamum tree), M. balsamum var. pereirae (перуанське бальзамінне дерево) і M. peruiferum (кіна). [1]
Цей рід належить до сімейства квіткових рослин Fabaceae (Leguminosae). Представлені два види:
| Зображення | Кора | Наукова назва | Звичайне ім'я | Розподіл | Висота (м) |
|---|---|---|---|---|---|
 </img>
|
 </img>
|
Мироксилон бальзамічний | Червоне дерево Сантос, Cabreuva | Південна Мексика, Центральна і Південна Америка | 200–690 м |
 </img>
|
 </img>
|
Myroxylon peruiferum | Кіна | Південна Мексика, Центральна і Південна Америка | 540–2000 м |
Поширення
ред.Види роду Myroxylon ростуть в Центральній Америці (переважно в Сальвадорі ) і Південній Америці . [2]
Myroxylon balsamum зустрічається в Центральній Америці, а також на півночі та заході Південної Америки, він досить поширений у тропічних лісах на висоті 200–690 м. У Перу та Бразилії цей вид росте біля річок, а іноді на латеритних грунтах. Трапляється в залишках мезофільного лісу. На даний момент цей вид викликає найменше занепокоєння (LC) відповідно до класифікації CITES.[1]
Myroxylon peruiferum поширений диз'юнктивно в Америці, від Мексики до північної Аргентини та південної Бразилії, проте не часто зустрічається у межах ареалу. Зустрічається в залишках мезофільних лісів і сухих біотопах на висоті 540–2000 м. Згідно з класифікацією CITES, він вважається майже під загрозою (NT). [1]
Дерево
ред.
Дерева видів цього роду великі до 40 метрів заввишки, з вічнозеленим перистим листям довжиною 15 см, з 5–13 листочками. Квітки білі з жовтими тичинками, зібрані в кисті . Плід — стручок довжиною 7-11 см та містить одну насінину.[3] Дерево часто називають Quina або Balsamo, Tolu в Колумбії, Quina quina в Аргентині, а іноді Santos Mahogany або Cabreuva в торгівлі пиломатеріалами.
Дерева синтезують у листі гідроксипіпеколінову кислоту. [4]
Деревина, питомою вагою 0,74–0,81, темно-коричневого кольору, з темно-червоною серцевиною, стійка до гниття, за рахунок натуральних масел, та до обробки консервантами.
Деревообробка цієї древесини помірно складна, можливе застосування високої натуральної поліровки, що зазвичай, трохи затуплює інструмент.
Інвазивні види
ред.Бальзамічне дерево здатне бути інвазивним видом у тропічних країнах, де воно не є місцевим. Як приклад, на Шрі-Ланці зарості цього дерева площею кілька гектарів у заповіднику Удаватта Келе швидко збільшуються [5] Перевагою Myroxylon над іншими місцевими видами у дощовому лісі Шрі-Ланки є насіння, яке проростає за різноманітних умов освітлення і відсутність природних ворогів, таких як хвороби та комахи. Це спричинило виникнення густих насаджень молодих дерев, які пригнічують іншу рослинність, та призвело до серйозних екологічних порушень. А саме, зникнення місцевих місцевих видів рослин і, як наслідок, тварин і комах, які ними харчуються. [6]
Дерево також завезли на кілька тихоокеанських островів, таких як Фіджі та в Індонезію, де цей вид є потенційною екологічною загрозою. [3]
Список літератури
ред.- ↑ а б в г Sartori, Ângela Lúcia Bagnatori; Lewis, Gwilym P.; de Freitas Mansano, Vidal; de Azevedo Tozzi, Ana Maria Goulart (6 листопада 2015). A revision of the genus Myroxylon (Leguminosae: Papilionoideae). Kew Bulletin (англ.). Т. 70, № 4. с. 48. doi:10.1007/s12225-015-9604-7. ISSN 1874-933X. Процитовано 5 січня 2023.
- ↑ Alexander A. Fisher (2008). Fisher's Contact Dermatitis. PMPH-USA. ISBN 9781550093780. Процитовано 5 березня 2014.
- ↑ а б Myroxylon balsamum information from the Global Compendium of Weeds (GCW). www.hear.org. Процитовано 5 січня 2023.
- ↑ Kite, Geoffrey C.; Cardoso, Domingos; Lewis, Gwilym P.; Zartman, Charles E.; de Queiroz, Luciano Paganucci; Veitch, Nigel C. (1 серпня 2015). Monomethyl ethers of 4,5-dihydroxypipecolic acid from Petaladenium urceoliferum: Enigmatic chemistry of an enigmatic legume. Phytochemistry (англ.). Т. 116. с. 198—202. doi:10.1016/j.phytochem.2015.02.026. ISSN 0031-9422. Процитовано 5 січня 2023.
- ↑ 'W. De Costa, H. Hitanayake and I. Dharmawardena, "A Physiological Investigation into the Invasive Behaviour of Some Plant Species in a Mid-Country Forest Reserve in Sri Lanka" (PDF). JNSFSL, 2001, 29 (1 & 2):35–50. Архів оригіналу (PDF) за 22 липня 2011. Процитовано 15 березня 2010.
- ↑ H. P. Wedathanthri and H.M.G.S.B. Hitinayake, "Invasive Behaviour of Myroxylon balsamum at Udawattakele Forest Reserve". Forestry and Environment Symposium 1999, Sri Lanka. Процитовано 15 березня 2010.
Зовнішні посилання
ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Myroxylon
