Маслкар (англ. muscle carукр. м'язисті автомобілі) — клас автомобілів, що існував у США в середині 1960-х — середині 1970-х років.

Pontiac GTO 1966 року — приклад типового маслкару.

До класичних маслкарів відносяться чітко визначені моделі середньорозмірних дводверних седанів, хардтопів і купе, які були випущені переважно в період з 1964 по 1973 роки і мають восьмициліндрові двигуни великого об'єму і потужності. Також часто до них відносять чітко визначені модифікації більших («повнорозмірних») і дрібних («компактних») моделей тієї ж епохи. Подібні моделі випускалися і до, і після цього періоду, але до маслкарів їх не відносять.

Власне, в ті роки ці автомобілі так не називали, використовуючи для їх позначення такі терміни, як «Super Cars», або просто згадуючи конкретні моделі.[1] Термін Muscle Cars виник пізніше, наприкінці 1970-х років, серед колекціонерів автомобілів.[1]

Найбільша їх різноманітність зійшли з конвеєрів корпорації General Motors тому що цілих чотири марки Chevrolet, Pontiac, Oldsmobile і Buick одночасно намагалися перевершити один одного (і інших конкурентів) в продажі модних тоді машин[2].

Наразі у американських автобудівників спостерігається тенденція експлуатувати відомі назви моделей і деякі риси дизайну з епохи маслкарів. Автомобілі цього типу досить часто можна побачити в американських фільмах.

Відомі моделі маслкарівРедагувати

СШАРедагувати

Журнал «Road&Track» відносить до маслкарів наступні моделі 1965 року:

Журнал «Car and Driver» у 1990 році опублікував список десяти найкращих маслкарів:

До пізніших моделей маслкарів відносяться:

АвстраліяРедагувати

 
Ford Falcon Cobra 351 V8.

В Австралії відділення Ford Australia, Holden (на той момент General Motors) і Chrysler Australia розвивали маслкари своїм шляхом. Автомобілі створювалися для гонок Bathurst 500, в той час відомих як Armstrong 500 (миль). Ці автомобілі вважали суперкарами в повному розумінні цього слова, оскільки вони оснащувалися потужними двигунами і гоночними опціями (хоча і значно поступалися американським аналогам за розмірами і технічними характеристиками).

У 1968 Ford випустив XR Falcon з двигуном 289 Windsor (4,7 л), який прийнято вважати першим австралійським маслкаром.

Holden випускав популярний Holden Monaro з двигунами типу Small Block робочим об'ємом 5,0, 5,36 і 5,7 л виробництва Chevrolet, а також об'ємом 4,1 і 5,0 л власної розробки, - моделі GTR-XU1 (1970-1973), SL/R 5000 (1974-1977), L34 (1974), A9X (1977).

C 1971-1973 Chrysler випустив модель R/T Valiant Charger. Домінуючі моделі R/T були E38 і E49 гр шестициліндровим двигуном Hemi в 4,34 л, були оснащені трьома карбюраторами Weber. Chrysler активно імпортував з США, двигуни V8 в 5,7 і 5,6 л. Останні двигуни не користувалися попитом і згодом встановлювалися на рідкісні моделі 770 Charger «SE» E55 340 (V8). У 1974 виробництво Hemi 265 і 340 V8 було припинено.

Ера австралійських маслкарів закінчилася з тих же причин, що і в США випуском Design Rule в 1976 році.

Велика БританіяРедагувати

У Великій Британії маслкари ніколи не мали серйозного попиту, але вони вплинули і на британських автовиробників. Ford і Vauxhall продовжили традицію створення потужних сімейних автомобілів, але з більш витонченою конструкцією в порівнянні з класичними маслкарами. Автомобілі цього типу створювала британська філія компанії Ford, наприклад, Ford Cortina Мк. III і Ford Capri, але двигунами V8 вони не оснащувалися.

ПАРРедагувати

В Південній Африці фірма Basil Green виробляла на базі європейських моделей корпорації Ford автомобілі Capri Perana і Granada Perana.

Крім того, австралійський Ford Falcon GT продавався в ПАР під маркою Fairmont GT, а XW Falcon GT - як Fairmont GT (1970 рік) і XY Falcon GT (1971-1973). Falcon продавалися під маркою Fairmont через погану репутацію американських Falcon. Експортовані Fairmont відрізнялися від оригінального Falcon невеликими зовнішніми змінами.

Сучасні маслкариРедагувати

СШАРедагувати

 
Ford Mustang (2005–2014)
 
Dodge Challenger (2008–донині)
 
Chevrolet Camaro (2010–2015)

Епоха маслкарів давно завершена, однак потужні і швидкі автомобілі як і раніше привертають увагу автолюбителів.

У США чотиридверний «повнорозмірник» (full-size) Chevrolet Impala SS користувався великим попитом у 1994-1996 роках і був переобладнаним Caprice з двигуном Corvette V8 LT1 (5,7 л) і іншими опціями. Знову Impala SS почала випускати вже в 2000 році, як більш потужна версія стандартної Impala з оснащеними компресорами двигунами V6 і V8.

GM зупиняє виробництво Chevrolet Camaro і Pontiac Firebird в 2002 році, але повернув Pontiac GTO 2004 року.

До 2003 року Ford відтворив Mercury Marauder. Через два роки, аналогічно його попередникові 1960-1970-х років, він був знятий з виробництва через низьку популярність.

Навесні 2004 року Chrysler ввів задньопривідну платформу LX, яка послужила основою для нової лінії задньопривідних автомобілів Dodge Charger з двигуном V8 HEMI.

У 2005 році з конвеєра зійшов новий Ford Mustang, дизайн якого нагадував модель 1964-1968 років.

З 2008 року почався випуск моделі Dodge Challenger, яка (як і новий Camaro, і новий Mustang) вельми нагадує дизайн свого «прабатька».

У 2009 році вийшло нове покоління Chevrolet Camaro (включаючи більш потужні версії RS і SS).

АвстраліяРедагувати

Ford Australia і Holden в даний час виробляють спеціальні автомобілі.

Ford Performance Vehicles виробляє поокращені версії Ford Falcon під назвою FPV.

Holden Special Vehicles в даний час виробляє версії різних задньопривідних седанів Holden Commodore, які оснащені двигунами V8.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Сайт Muscle Car Club. Визначення терміну «Musclecar». Архів оригіналу за 12 квітень 2009. Процитовано 25 листопад 2013. 
  2. Мускул-кары из США: история классических моделей (ru-RU). 2018-08-14. Процитовано 2018-12-23. 

ПосиланняРедагувати