Mulleripicus fuliginosus
| Mulleripicus fuliginosus | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Mulleripicus fuliginosus (Tweeddale, 1877) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Mulleripicus funebris fuliginosus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Mulleripicus fuliginosus[2] (торомба мінданайська) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae)[3]. Ендемік Філіппін. Раніше вважався підвидом філіпінської торомби, однак був визнаний окремим видом[4][5].
Опис ред.
Довжина птаха становить 29-30 см. Голова невелика, шия довга і тонка, хвіст довгий, жорсткий, дещо вигнутий вперед на кінці. У самців верхня частина тіла чорнувата, нижня частина тіла більш сіра, на грудях є кілька світлих плям. Голова і горло чорнувато-сірі, поцятковані дрібними білими плямками. У самців під дзьобом є широкі червоні "вуса". Райдужки світло-жовті. Дзьоб довгий, загострений, вузький біля основи, світло-жовтувато-роговий, біля основи більш темний. Лапи бурувато-сірі.
Поширення і екологія ред.
Мінданайські торомби мешкають на островах Мінданао, Лейте і Самар. Вони живуть у вінчнозеленних тропічних лісах. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 500 м над рівнем моря. Живляться безхребетними, яких шукають в гнилій деревині у верхніх ярусах лісу, на висоті понад 20 м над землею. Сезон розмноження триває з квітня по серпень.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як вразливий. Мінданайські тромби є рідкісними птахами, яким загрожує знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Mulleripicus fuliginosus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 14 лютого 2023
- ↑ Mulleripicus fuliginosus у базі Avibase.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 13.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ M.J. Dufort. An augmented supermatrix phylogeny of the avian family Picidae reveals uncertainty deep in the family tree. „Molecular Phylogenetics and Evolution”. 94 (A), ss. 313–326, 2016. doi:10.1016/j.ympev.2015.08.025.
- ↑ S.B. Shakya, J. Fuchs, J.-M. Pons & F.H. Sheldon. Tapping the woodpecker tree for evolutionary insight. „Molecular Phylogenetics and Evolution”. 116, ss. 182–191, 2017. doi:10.1016/j.ympev.2017.09.005.
Джерела ред.
- Hans Winkler, David A. Christie and David Nurney: Woodpeckers. A Guide to the Woodpeckers, Piculets and Wrynecks of the World. Pica Press, Robertsbridge 1995, ISBN 0-395-72043-5, S. 72–73, 230–231.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |