Military Accessions Vital to National Interest

Military Accessions Vital to the National Interest (MAVNI) — це програма найму на військову службу в військових силах США для іноземців без Грін Карти та громадянства США. Програма реалізувалась Міністерством оборони Сполучених Штатів. Ця програма була розроблена для іноземців легально перебуваючих на території США і законних постійних мешканців США) з військовими навичками[1] Найму підлягали також медичні працівники та носії мов, потрібних військовим силам США на момент військових дій. Наприклад, носії мов пушту і фарсі були зараховані у зв'язку з війною в Афганістані[2] Рядові військовослужбовці завербовані за цією програмою мають право отримати громадянство США після завершення базової військової підготовки.

Історія ред.

MAVNI очолила імміграційний адвокат Маргарет Сток, колишній офіцер запасу армії США та професор Вест-Пойнта.[3] Програма була запущена в 2008 році під час адміністрації Джорджа Буша, як однорічна пілотна програма з обмеженням у 1000 новобранців. Програму призупинено після стрілянини у Форт-Гуді у 2009 році та перегляду процедури перевірки новобранців, а у 2012 році її перезапустили з покращеною процедурою перевірки.[4] У жовтні 2014 року люди, які належать до категорії відкладених дій щодо прибуття дітей (DACA), отримали право на участь у програмі MAVNI.[5] У грудні 2014 року програму було продовжено до 2016 року з набором до 5000 новобранців.[1] Прийом здійснювався на активну службу і резервну, але не в Національну гвардію.

З грудня 2016 року програма MAVNI закрита і перебуває на перегляді, оскільки адміністрація Трампа не проявила ентузіазму.[6] Кілька судових позовів відбулися через нібито спроби Міністерства Оборони тиснути на військовослужбовців MAVNI, включаючи пряме звільнення 40 членів у липні 2018 року за те, що вони не пройшли повторні перевірки.[4] Критерії нових перевірок було розкритиковано через те, що проживання батьків військовослужбовців в іншій країні прирівнювало останніх до іноземних агентів.[4] Більш м’які методи включали «адміністративне звільнення», тобто просто не відправляли солдатів на необхідну підготовку або укладали з ними нові контракти.[4] Сам процес звільнення членів MAVNI було призупинено 20 липня 2018 року, через місяць.[7][8] Відповідний судовий спір завершився в лютому 2019 року окружним суддею США Томасом Зіллі із Західного округу Вашингтона, який наказав Міністерству оборони припинити нерівне ставлення до солдатів у програмі, наприклад, примушуючи їх піддаватися «безперервному моніторингу» перевірки минулого без важливих підстав.[9] Раптове призупинення MAVNI залишило понад 4000 новобранців-іммігрантів у стані очікування.[10] Станом на 2020 рік багато новобранців MAVNI все ще чекають у стані очікування.[11]

Вплив ред.

Програма MAVNI була успішна у вербуванні. Так, по програмі були прийняті Хасіб Мохаммед, найкращий солдат армії США за 2022 рік; Августус Майо, переможець марафону морської піхоти 2012 року;[12] Пол Челімо, срібний призер Олімпійських ігор 2016 року на дистанції 5000 метрів та багато інших.[13] Новобранці армії MAVNI продовжують більше контракти, ніж інші новобранці [14], і більшість з них мають вищу освіту, ніж інші новобранці. Близько 30% новобранців MAVNI були направлені до підрозділів спеціальних операцій через їхні мовні здібності, що полегшило операції на неангломовних територіях.[15] Декілька новобранців MAVNI написали про свій досвід у програмі.[16]

Після призупиненням MAVNI Міністерство оборони США послабило свої вимоги до потенційних місцевих громадян, намагаючись завербувати більше місцевих, наприклад дозволивши прийом людей із кримінальним минулим або історією незаконного вживання наркотиків.[4]

Список літератури ред.

  1. а б Military accessions vital to national interest (MAVNI) program eligibility (PDF). Department of Defense. November 2014. Процитовано 1 серпня 2020.
  2. Stock, Margaret D. (2012). Immigration Law & the Military: Army, Navy, Air Force, Marine Corps, Coast Guard. American Immigration Lawyers Association. с. 17—19. ISBN 978-1-57370-317-8.
  3. Margaret Stock. MacArthur Foundation. 25 вересня 2013. Процитовано 24 липня 2015.
  4. а б в г д Romo, Vanessa (9 липня 2018). U.S. Army Is Discharging Immigrant Recruits Who Were Promised Citizenship. NPR (англ.). Процитовано 11 квітня 2019.
  5. Military enlistment program for immigrants with special skills put on hold, creating frustration. Fox News (англ.). 24 жовтня 2014. Процитовано 30 грудня 2014.
  6. Broadcast Message 1611-10 Upcoming PDSO DSO and RO ARO Annual Verification (PDF). U.S. Immigration and Customs Enforcement (англ.). 2 грудня 2016. Процитовано 20 грудня 2016.
  7. Chappell, Bill (9 серпня 2018). U.S. Army Stops Discharging Immigrant Recruits Seeking Citizenship. NPR (англ.). Процитовано 11 квітня 2019.
  8. DOD Temporarily Suspends Separation Actions to Members in MAVNI Program. American Immigration Lawyers Association. 20 липня 2018. Процитовано 11 квітня 2019.
  9. Gonzales, Richard (2 лютого 2019). Judge Orders Pentagon To Stop Discriminating Against Naturalized Citizen Soldiers. NPR. Процитовано 11 квітня 2019.
  10. Thousands of immigrants joined the U.S. military as a path to citizenship. Now, their lives are in limbo. NPR. 2 березня 2017. Процитовано 11 квітня 2017.
  11. In Limbo For Years: The US Military Recruited Non-Citizens, But Hasn't Allowed Them To Serve. NPR (англ.). 2 березня 2020. Процитовано 4 квітня 2020.
  12. Hipps, Tim (1 листопада 2012). Maiyo Wins Marine Corps Marathon, Leads All-Army to Victory. Fort Drum Mountaineer (англ.). Архів оригіналу за 25 December 2014. Процитовано 23 грудня 2014.
  13. Siskind, Gregory (4 серпня 2016). Immigrants of the Day: Rio Olympics Edition – The Track and Field Team. Immigration Law & Policy. Процитовано 2 серпня 2017.
  14. Horton, Alex (8 липня 2017). How the Pentagon ending its deal with immigrant recruits could hurt the military. The Washington Post. Процитовано 4 жовтня 2018.
  15. Tyson, Ann. Immigrants Race to Enlist in U.S. Military. Scout.com (англ.). Процитовано 22 квітня 2017.
  16. Sharma, Umesh (13 травня 2011). Not the War Umesh Sharma Expected. Harvard Ed.Magazine. Процитовано 29 грудня 2014.