Дятел-коротун
| Дятел-коротун | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Дятел-коротун смугастокрилий (Meiglyptes tristis)
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Stugnopicus Malherbe, 1861[3] Hemicircoides Wolters, 1977[4] | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Дя́тел-короту́н[5] (Meiglyptes) — рід дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae). Представники цього роду мешкають в Південно-Східній Азії[6].
Опис ред.
Дятли-коротуни — невеликі дятли, середня довжина яких становить 17-22 см, а вага 31-64 г. Вони мають водносно невеликі голови, тонкі шиї і короткі хвости. Їхні дзьоби відносно довгі, загострені, вузькі біля основи, ніздрі частково прикриті пір'ям. Четвертий палець направлений назад. Дятли-коротуни мають переважно строкате, коричнево-чорно-біле забарвлення. Їм притаманний статевий диморфізм: у самців під дзьобом є червоні "вуса" або плями, відсутні у самиць. Дятли-коротуни живуть в тропічних лісах, живляться мурахами, термітами та іншими комахами.
Види ред.
Виділяють три види:[7]
- Дятел-коротун смугастокрилий (Meiglyptes tristis)
- Дятел-коротун чорний (Meiglyptes jugularis)
- Дятел-коротун бурий (Meiglyptes tukki)
Етимологія ред.
Наукова назва роду Meiglyptes походить від сполучення слів дав.-гр. μειων — менший і γλυπτης — різьбяр.[8]
Примітки ред.
- ↑ Swainson, William John (1837). On the Natural History and Classification of Birds. Т. 2. London: John Taylor. с. 309.
- ↑ Peters, James Lee, ред. (1948). Check-List of Birds of the World. Т. 6. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 147.
- ↑ P.A. Malherbe: Monographie des picidées, ou Histoire naturelle des picidés, picumninés, yuncinés ou torcols; comprenant dans la première partie, l’origine mythologique, les mœurs, les migrations, l’anatomie, la physiologie, la répartition géographique, les divers systèmes de classification de ces oiseaux grimpeurs zygodactyles, ainsi qu’un dictionnaire alphabétique des auteurs et des ouvrages cités par abréviation; dans la deuxième partie, la synonymie, la description en latin et en français, l’histoire de chaque espèce, ainsi qu’un dictionnaire alphabétique et synonymique latin de toutes les espèces. T. 1. Metz: Typ. de J. Verronnais, 1861, ss. liii.
- ↑ H.E. Wolters: Die Vogelarten der Erde: eine systematische Liste mit Verbreitungsangaben sowie deutschen und englischen Namen. Cz. 3. Hamburg & Berlin: Paul Parey, 1980, ss. 11–15.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ D.W. Winkler, S.M. Billerman & I.J. Lovette: Woodpeckers (Picidae), version 1.0. W: S.M. Billerman, B.K. Keeney, P.G. Rodewald & T.S. Schulenberg (red.): Birds of the World. Ithaca, NY: Cornell Lab of Ornithology, 2020. DOI:10.2173/bow.picida1.01. [dostęp 2020-06-24].
(необхідна підписка)
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 06 серпня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 246. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Посилання ред.
- Shakya, S.B.; Fuchs, J.; Pons, J.M.; Sheldon, F.H. (2017). Tapping the woodpecker tree for evolutionary insight. Molecular Phylogenetics and Evolution. 116: 182—191. doi:10.1016/j.ympev.2017.09.005. PMID 28890006.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |