Сплюшка білогорла
| Сплюшка вусата | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Megascops albogularis (Cassin, 1849)[2] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Syrnium albo-gularis Syrnium albogularis Otus albo-gularis Otus albogularis Ciccaba albogularis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Сплюшка вусата[3] (Megascops albogularis) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae). Мешкає в Андах.
Опис
ред.Довжина птаха становить 20-28 см, вага 130-185 г. У птахів номінативного підвиду голова і верхня частина тіла темно-коричневі, поцятковані невеликими чорнуватими, рудуватими і білими смужками. Махові пера і відносно довгий хвіст поцятковані вузькими темними смужками. Лицевий диск темний з нечіткими краями, над очима білуваті "брови", на горлі велика біла пляма. На голові невеликі, малопомітні пір'яні "вуха". Груди темно-коричневі, поцятковані рудувато-коричневими плямами, живіт рудувато-коричневий, поцяткований темними смугами. Молоді птахи мають блідо-охристо-сіре забарвлення, лицевий диск чорнуватий, на потилиці, верхній частині спини і нижній частині тіла у них темні смуги. Голос — серія криків «чурро-чурро-чу-чу-чу-чу», яка триває близько хвилини. Пари кричать дуетом.
Підвиди
ред.Виділяють п'ять підвидів:[4]
- M. a. obscurus (Phelps, WH & Phelps, WH Jr, 1953) — гори Сьєрра-де-Періха на кордоні Колумбії і Венесуели;
- M. a. meridensis (Chapman, 1923) — гори Кордильєра-де-Мерида на заході Венесуели;
- M. a. macabrus (Bonaparte, 1850) — Західний і Центральний хребти Анд в Колумбії, Еквадорі і північному Перу;
- M. a. albogularis (Cassin, 1849) — Східний хребет Еквадорських Анд;
- M. a. remotus (Bond, J & Meyer de Schauensee, 1941) — Анди в Перу і Болівії.
Поширення і екологія
ред.Білогорлі сплюшки мешкають у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі, Перу і Болівії. Вони живуть у вологих гірських і хмарних тропічних лісах з великою кількістю епіфітів, на узліссях і галявинах, в гірських бамбукових заростях, на висоті від 2000 до 3000 м над рівнем моря, місцями на висоті 1700 м над рівнем моря, на східних схилах Перуанських Анд на висоті до 3700 м над рівнем моря. Ведуть нічний спосіб життя, живляться великими комахами і дрібними хребетними.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Megascops albogularis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 14 жовтня 2022
- ↑ Cassin, John (1849). Species of owls, presumed to be undescribed, specimens of which are in the collection of the Academy of Natural Sciences of Philadelphia. Proceedings of the Academy of Natural Sciences of Philadelphia. 4: 121–125 [124]. Процитовано 3 серпня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Owls. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 14 жовтня 2022.
Джерела
ред.- Claus König, Friedhelm Weick: Owls of the World. Christopher Helm, London 2008, ISBN 978-0-7136-6548-2
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |