M38 «Вольфхаунд» (англ. M38 Wolfhound) — легкий бронеавтомобіль з колісною формулою 6 × 6 виробництва США часів Другої світової війни.

M38 Wolfhound
Американський середній бронеавтомобіль M38 «Вольфхаунд»
Американський середній бронеавтомобіль M38 «Вольфхаунд»
Тип колісний бронеавтомобіль
Історія використання
На озброєнні 1944
Історія виробництва
Розробник Chevrolet
Виробник США США, Chevrolet
Виготовлення 1943
Виготовлена
кількість
1
Характеристики
Вага 6,94 т
Довжина 5111
Довжина ствола 56 калібрів
Ширина 2438
Висота 1981
Обслуга 4

Калібр 37-мм нарізна гармата M6
Підвищення −10…+20°
Траверс 360°
Темп вогню 25
Дальність вогню
Ефективна 6,9
Приціл телескопічний M70

Броня сталева, катана гомогенна
Лоб: 10 / 22…45°
Борт: 10 / 22°
Корма: 10 / 36°
Дах: 6
Днище: 3—10
Башта: лоб: 13 / 27°, маска гармати: 25, борт: 10 / 27°, корма: 10 / 20°, дах: відкритого типу
Головне
озброєння
протитанкова гармата
боєкомплект: 93
Другорядне
озброєння
1 × 12,7 мм Browning HBM2
боєкомплект: 440 набоїв
додатково: 1 × 7,62-мм M1919A4 MG
боєкомплект: 1 × 7,62-мм M1919A4 MG
Двигун 8-циліндровий, рядний, карбюраторний, рідинного охолодження Cadillac 42
2 × 98
Питома потужність 15,67
Підвіска незалежна, на вертикальних пружинах
6 × 6
Дорожній просвіт 368
база: 3048
колія: 2260
Швидкість шосе: 97
бездоріжжя: 56
Прохідність нахил: 60°
підйом: 28
стінка: 0,61 м
рів: 1,27 м
брід: 1,22 м

M38 Wolfhound у Вікісховищі

Історія розробки та служби ред.

Повнопривідний тривісний бронеавтомобіль M38 «Вольфхаунд» був створений наприкінці війни фахівцями фірми Chevrolet, які за основу взяли бронеавтомобіль M8. Ця машина призначалася для дій у несприятливих дорожніх умовах, що і зумовило обрану схему, що забезпечувала їй найкращу прохідність. За своїми характеристиками і складом озброєння M38 приблизно відповідав бронеавтомобілю M6. Перший прототип поступив на випробування в 1945 році, але через закінчення війни серійно M38 не будувався.

Корпус бронеавтомобіля зварювався з листів катаної сталевої броні завтовшки 9 мм. Верхній і нижній лобові листи встановлювалися під нахилом, що збільшувало їх кулестійкість. Уздовж бортів корпусу, майже на рівні даху, простягалися широкі крила, що нагадували своєю формою надгусеничні полки танків. Під крилами в проміжках між колесами розміщувалися трапецієподібні ящики, що служили для зберігання запасних частин та інструментів. Посередині корпусу розташовувалася башта кругового обертання з погоном діаметром 1422 мм, озброєна 37-мм гарматою M6 і спареним з нею 7,62-мм кулеметом. Бронювання лобової частини башти досягало 12 мм, бортів і корми — 9 мм. Таким чином, броньовий захист машини захищав екіпаж від вогню стрілецької зброї й дрібних уламків снарядів і мін.

У передній частині корпусу бронеавтомобіля розташовувалося відділення управління, в якому з лівого боку розташовувався водій машини.

За відділенням управління знаходилося бойове відділення, до складу якого входила башта з 37-мм протитанковою гарматою M24A1 (M6) з напівавтоматичним вертикальним клиновим затвором. Наведення гармати у вертикальній площині здійснювалося за допомогою ручного приводу, розташованого зліва від люльки M24, причому максимальний кут нахилу становив -10°, а максимальний кут піднесення + 20°. Боєкомплект складався з 93 артилерійських пострілів, у тому числі бронебійні M74 з початковою швидкістю 883 м/с, фугасні M63 з початковою швидкістю 792 м/с і осколкові M2. Артилерійські постріли кріпилися до внутрішніх стінок башти і бойового відділення за допомогою пружинних затискачів.

 
Боєприпаси до 37-мм танкової гармати M24A1 (M6)
* Постріл зі снарядом M74 (бронебійний гостроголовий суцільний, трасуючий)
* Постріл зі снарядом M63 (осколковий)
* Постріл з картеччю M2

Див. також ред.

Посилання ред.

Література ред.

  • Davis, Michael W.J (2012). Chevrolet 1911—1960. Arcadia Publishing. ISBN 978-0-7385-9394-4
  • R. P. Hunnicutt. Armored Car: A History of the American Wheeled Combat Vehicles. — Novato, CA: Presidio Press, 2002. — 320 с. — ISBN 0-89141-777-X.
  • Бронеавтомобиль M38: перспективный бронеавтомобиль (рус.) // Вооружённые силы стран мира: журнал. — 2015. — № 96. — С. 075.01.