Колібрі-китицехвіст
| Колібрі-китицехвіст | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Loddigesia mirabilis (Bourcier, 1847) | ||||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Trochilus mirabilis | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Колі́брі-китицехві́ст[2] (Loddigesia mirabilis) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[3]. Ендемік Перу. Це єдиний представник монотипового роду Колібрі-китицехвіст (Loddigesia), названого на честь англійського натураліста Джорджа Лоддіджса[en][4].
Опис
ред.
Довжина самців становить 15-17 см, враховуючи хвіст завдовжки 11-13 см, довжина самиць становить 9-10 см, враховуючи хвіст завдовжки 5-7 см, вага 3 г. У самців обличчя, лоб, тім'я і чуб на голові пурпурові, блискучі, потилиця бронзова, блискуча, верхня частина тіла зелена з металевим відблиском. Центральні стернові пера зеленувато-бронзові, на кінці більш темні. Крайні стернові пера мають характерну форму: вони являють собою видовжені чорні стрижні, які завершуються блискучими темно-пурпурово-синіми прапорцями, і перетинаються між собою. Пера на підборідді та горлі блакитнувато-зелені з блискучими золотистими краями. Решта нижньої частини тіла коричнювато-біла з темно-бронзовою смугою по центру. Живіт і боки зелені з металевим відблиском. Нижні покривні пера хвоста бронзово-зелені, а видовжена пара має тонкі білі кінчики. Дзьоб чорний, дещо вигнутий.
У самиць верхня частина голови більш темна і менш яскрава, верхня частина тіла зелена з металевим відблиском. Центральна пара стернових пер біля основи металево-зелена, а центрі і на кінці темно-сталево-синя. Крайня пара стернових пер темно-сірувато-коричнева, більш коротка, «прапорці» на кінчиках цих пер сталево-сині. Решта нижньої частини тіла білувата або світло-рудувато-коричнева, темна смуга на ній відсутня, як і плями на горлі. Шия і боки блискучі, металево-зелені, гузка коричнювато-біла. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць. У молодих самців плями на горлі і темна смуга на нижній частині тіла частково присутні, а «прапорці» на крайніх стернових перах чорні.
Поширення і екологія
ред.Колібрі-китицехвости мешкають на східних схилах долини річки Уткубамба[es] (права притока Мараньйону) в горах Кордильєра-де-Колан[en] в Амазонасі, а також в регіоні Сан-Мартін. Вони живуть на узліссях гірських тропічних лісів Анд та у високогірних чагарникових заростях, зокрема в ожинових заростях з домішками вільхи. Зустрічаються переважно на висоті від 2100 до 2900 м над рівнем моря. Ведуть осілий спосіб життя.
Колібрі-китицехвости живляться нектаром квітучих рослин, зокрема Rubus, Bomarea formosissima і Satureja sericea, переміщуючись за певним маршрутом. Гніздування у них відбувається з жовтня по травень, переважно з грудня по лютий.
Збереження
ред.МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція колібрі-китицехвостів становить від 350 до 1500 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища. Місцеві жителі полюють на самців цього виду, оскільки вважають, що їх висушені серця є афродизіаками.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Loddigesia mirabilis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 03 грудня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 03 грудня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 229. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Посилання
ред.- Marvelous Spatuletail photo gallery at VIREO
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |