Бабка тополева

вид грибів
(Перенаправлено з Leccinum duriusculum)
Бабка тополева

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Підцарство: Вищі гриби (Dikarya)
Відділ: Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок: Болетальні (Boletales)
Родина: Болетові (Boletaceae)
Рід: Красноголовець (Leccinum)
Вид: Бабка тополева
Leccinum duriusculum
(Schulzer ex Kalchbr.) Singer, (1947)
Синоніми[1]
*Boletus duriusculus Schulzer (1874)
  • Leccinum aurantiacum subsp. duriusculum (Schulzer ex Kalchbr.) Hlaváček (1958)
  • Krombholzia aurantiaca f. duruiscula (Schulzer ex Kalchbr.) Vassilkov (1956)
  • Krombholzia aurantiaca subsp. duriuscula (Schulzer) Maire (1933)
  • Krombholzia aurantiaca f. duriuscula (Schulzer ex Kalchbr.) Vassilkov (1956)
Посилання
Вікісховище: Leccinum duriusculum
EOL: 190520
NCBI: 121049
MB: 287520
IF: 287520

Бабка тополева[2], Підбере́зник твердува́тий (Leccinum duriusculum) — вид базидіомікотових грибів родини болетові.

Місця зростання ред.

Зростає на ґрунті в листяних лісах і на галявинах з кінця липня до середини листопада. Плодові тіла з'являються поодиноко або дуже невеликими групами під тополями.

Опис ред.

Шапинка червоно-бура, вохряно-бура або сіро-бура, спочатку злегка луската або опушена, в зрілості гола, суха і матова. У молодих грибів напівкругла, пізніше опукла і нарешті подушкоподібна, діаметром 60-150 мм. Трубочки 12-25 мм завдовжки, білі або білуваті, потім бруднувато-кремові або сіруваті, при натисканні буріють. Ніжка 50-150 мм заввишки і 10-30 мм завтовшки, циліндрична або веретеноподібна, біля основи іноді загострена, у верхній частині біла або кремова, у нижній частині бура, біля основи синювата, злегка покрита бурими лусочками. М'якоть тверда, біла, в ніжці і на вершині капелюшка рожевіє, в основі ніжки синіє. Смак приємний, запах грибний. Споровий порошок оливково-бурий. Суперечки: 13-17х5-7 мкм, еліпсоїдно-веретеноподібні, гладкі, медово-вохряні.

Використання ред.

Цей гриб вважається одним з найсмачніших підберезників, оскільки у нього твердий і дуже смачний м'якуш, дуже рідко буває червивим. Йде для приготування різноманітних страв. Можна також сушити.

Примітки ред.

  1. Leccinum duriusculum (Schulzer ex Kalchbr.) Singer 1947. MycoBank. International Mycological Association. Процитовано 25 серпня 2012.
  2. Гелюта В.П. Нові та рідкісні для України види роду Leccinum (Boletales, Basidiomycota) / В. П. Гелюта, О. Ю. Акулов // Український ботанічний журнал. — 2012. — Т. 69, № 6. - С. 886-900.

Посилання ред.