Танагра-сикіт рудогуза

Рудогуза тангра-сикіт (Ботанічний сад Манауса, штат Амазонас, Бразилія)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Саякові (Thraupidae)
Рід:	Танагра-сикіт (Lanio)
Вид:	Танагра-сикіт рудогуза

Біноміальна назва

Lanio fulvus
(Boddaert, 1783)

Ареал виду

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Tangara fulva

Посилання

Вікісховище:	Lanio fulvus
Віківиди:	Lanio fulvus
EOL:	921836
ITIS:	560711
МСОП:	22722347
NCBI:	548484

Тана́гра-си́кіт рудогуза^[2] (Lanio fulvus) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Південній Америці.

Опис

Довжина птаха становить 17-19 см. У самців голова, крила і хвіст чорні, спина, боки і нижня частина грудей яскраво-охристо-жовті, надхвістя рудувато-коричневе, на грудях каштанова пляма. Дзьоб чорний, на кінці гачкуватий, схожий на дзьоб сорокопуда, лапи чорні. Самиці мають більш тьмяне забарвлення, тім'я у них оливково-коричневе, горло і обличчя жовтувато-сірі, спина оливково-коричнева, надхвістя, гузка, боки і покривні пера крил рудувато-коричневі, груди і живіт охристо-оливкові, крила чорнуваті, хвіст коричневий.

Таксономія

Рудогуза танагра-сикіт був описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1780 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux» за зразком з Каєнни (Французька Гвіана)^[3]^[4]. Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Trochilus largipennis у своїй праці «Planches Enluminées»^[5]. Пізніше вид був переведений до роду Танагра-сикіт (Lanio), введеного французьким орнітологом Луї Жаном П'єром В'єйо у 1816 році^[6]. Рудогуза танагра-сикіт є типовим видом цього роду^[7].

Підвиди

Виділяють два підвиди:^[8]

L. f. peruvianus Carriker, 1934 — крайній захід Венесуели (Апуре), Колумбія (східні передгір'я Анд і південь країни), схід Еквадору і північний схід Перу;
L. f. fulvus (Boddaert, 1783) — схід Венесуели, Гвіана і північ Бразилії.

Поширення і екологія

Рудогузі танагри-сикіти мешкають в Колумбії, Еквадорі, Перу, Бразилії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані. Вони живуть в середньому і верхньому ярусах вологих тропічних лісів. Зустрічаються парами або невеликими зграйками, на висоті до 1300 м над рівнем моря. Часто приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться комахами і плодами.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Lanio fulvus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 02 жовтня 2022
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1779). Le mordoré. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 358.
↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Tangara jaune à tête noire, de Cayenne. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 9. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 809 Fig. 2.
↑ Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 50, Number 809 Fig. 2.
↑ Vieillot, Louis Jean Pierre (1816). Analyse d'une Nouvelle Ornithologie Analyse d'une Nouvelle Ornithologie Elementaire (фр.). Paris: Deterville/self. с. 40.
↑ Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-list of Birds of the World. Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 285.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 02 жовтня 2022.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Lanio fulvus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 02 жовтня 2022

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[3] Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1779). Le mordoré. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 358.

[4] Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Tangara jaune à tête noire, de Cayenne. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 9. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 809 Fig. 2.

[5] Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 50, Number 809 Fig. 2.

[6] Vieillot, Louis Jean Pierre (1816). Analyse d'une Nouvelle Ornithologie Analyse d'une Nouvelle Ornithologie Elementaire (фр.). Paris: Deterville/self. с. 40.

[7] Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-list of Birds of the World. Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 285.

[ioc-8] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 02 жовтня 2022.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]