LBA (англ. Logical block addressing) — метод доступу до секторів за порядковим номером, при якому не зважають на геометрію диску.

LBA – механізм адресації і доступу до блоку даних на жорсткому диску, при якому системному контролеру немає необхідності враховувати геометрію самого жорсткого диска (кількість циліндрів, сторін, секторів на циліндрі). Контролери сучасних IDE-дисків як основний режим трансляції адреси використовують LBA. Привод, здатний підтримувати режим LBA, повідомляє про це в інформації ідентифікації приводу[1].

Суть LBA полягає в тому, що кожен блок, що адресується на жорсткому диску має свій номер, ціле число, починаючи з нуля (тобто перший блок LBA = 0, другий LBA = 1, ...) LBA 0 = Циліндр 0/Головка 0/Сектор 1 .

Особливості

ред.

Ще одна перевага методу адресування LBA – те, що обмеження розміру диска обумовлено лише розрядністю LBA. В наш час[коли?] для створення номера блоку використовується 48 біт, що при використанні двійкової системи числення дає можливість адресувати на приводі (248) 281 474 976 710 656 блоків.

Інші схеми адресації

ред.

LBA замінює собою більш ранні схеми (CHS і Large), в яких потрібно було враховувати фізичні особливості устрою дисків.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Документ технічного комітету X3T10 «WORKING X3T10 DRAFT 791D Revision 4c». Розділ 7 Logical interface.

Посилання

ред.