KOMPSAT-2

KOMPSAT-2
	Художнє зображення KOMPSAT-2
Основні параметри
Повна назва	KOrea Multi-Purpose SATellite
COSPAR ID	2006-031A
NORAD ID	29268
Організація	Корейський інститут аерокосмічних досліджень
Штучний супутник	Земля
Дата запуску	28 липня 2006 07:05 UTC
Ракета-носій	Рокот/Бриз (розгінний блок)
Космодром	Плесецьк
Тривалість польоту	17 років, 9 місяців, 2 дні
Технічні параметри
Маса	800 кг
Розміри	висота: 280 см; діаметр: 200 см
Орбітальні дані
Тип орбіти	сонячно-синхронна
Велика піввісь	7064 км
Нахил орбіти	98,2°
Період обертання	98,5 хв
Апоцентр	704,9 км
Перицентр	681,7 км

KOMPSat-2 (від англ. KOrea Multi-Purpose SATellite, також відомий як Arirang-2) - південнокорейський супутник дистанційного зондування Землі.

Планувалося, що апарат забезпечить знімання земної поверхні з роздільною здатністю 1 м у панхроматичному режимі (один канал) та 4 м у мультиспектральному режимі.

Розміри апарата становлять: висота близько 2,8 м, діаметр 2,0 м. При розгорнутих стулках сонячної батареї та антен висота та довжина апарата становить 2,8 та 6,9 м. Маса апарата в заправленому стані близько 800 кг.

Запуск апарата на орбіту висотою 685 км з нахилом 98,13°, що спочатку планувався на листопад 2005 року, у жовтні того ж року відкладено через невдалий запуск супутника CryoSat-1^[en] і здійснено тільки 28 липня 2006 року за допомогою ракети-носія Рокот/Бриз-КМ із космодрому Плесецьк^[1].

Див. також ред.

Примітки ред.

↑ Южнокорейский спутник «KompSat–2» выведен на расчётную орбиту. ФГУП «ГКНПЦ имени М.В.Хруничева». 28 липня 2006. Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 12 серпня 2013.

Посилання ред.

KOMPSAT-1,-2 Program (англ.). KARI.^{[недоступне посилання з Май 2018]}
KOMPSAT-2 (Korea Multi-Purpose Satellite-2) / Arirang-2 (англ.). eoPortal ЕКА. Архів оригіналу за 29 грудня 2014. Процитовано 12 серпня 2013.
KOMPSAT-2 Mission and Overview (англ.). Earthnet Online ЕКА. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 12 серпня 2013.

[1] Южнокорейский спутник «KompSat–2» выведен на расчётную орбиту. ФГУП «ГКНПЦ имени М.В.Хруничева». 28 липня 2006. Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 12 серпня 2013.

[1]