Віреончик гвіанський
вид птахів
(Перенаправлено з Hylophilus pectoralis)
| Віреончик гвіанський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Hylophilus pectoralis PL Sclater, 1866 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Вірео́нчик гвіанський[2] (Hylophilus pectoralis) — вид горобцеподібних птахів родини віреонових (Vireonidae)[3]. Мешкає в Південній Америці.
Поширення і екологія ред.
Гвіанські віреончики поширені на північному сході Венесуели (Дельта-Амакуро), в Гаяні, на півночі Суринаму і Французької Гвіани, на півночі і в центрі Бразилії (від східної Амапи і нижньої течії Амазонки на схід до Мараньяну і на південь до Рондонії, Мату-Гросу-ду-Сул, Гоясу і заходу Сан-Паулу) та на півночі і сході Болівії. Ізольована популяція мешкають в центральному Перу (Сан-Мартін). Гвіанські віреончики живуть у вологих рівнинних і сухих тропічних лісах і чагарникових заростях, в галерейних і мангрових лісах та в садах. Зустрічаються на висоті до 600 м над рівнем моря.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Hylophilus pectoralis. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 16 лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Shrikes, vireos, shrike-babblers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |