Віреончик чагарниковий
| Віреончик чагарниковий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Hylophilus flavipes Lafresnaye, 1845 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Вірео́нчик чагарниковий[2] (Hylophilus flavipes) — вид горобцеподібних птахів родини віреонових (Vireonidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці.
Опис ред.
Довжина птаха становить 11,5 см, вага 13 г. Верхня частина тіла переважно зелена, крила і надхвістя дещо яскравіші. Голова оливково-коричнева. Над очима малопомітні світлі «брови», навколо очей жовтуваті кільця. Нижня частина тіла жовта. Дзьоб темний, лапи світлі. Виду не притаманний статевий диморфізм. Представники різних підвидів вирізняються своїм забарвленням.
Підвиди ред.
Виділяють сім підвидів:[3]
- H. f. viridiflavus Lawrence, 1861 — південно-західна Коста-Рика і Панама (на тихоокеанському узбережжі на схід до річки Чепо[en], на карибському узбережжі в Зоні Каналу);
- H. f. xuthus Wetmore, 1957 — острів Коїба (на південний захід від Панами);
- H. f. flavipes Lafresnaye, 1845 — північне узбережжя Колумбії та долина річки Маґдлалена на південь до Уїли;
- H. f. melleus Wetmore, 1941 — Серранія-де-Макуїра[en] (схід півострова Гуахіра на крайній півночі Колумбії);
- H. f. galbanus Wetmore & Phelps Jr, 1956 — північно-східна Колумбія і північно-західна Венесуела;
- H. f. acuticaudus Lawrence, 1865 — північна Венесуела, зокрема на острові Маргарита;
- H. f. insularis Sclater, PL, 1861 — острів Тобаго.
Деякі дослідники виділяють підвиди H. f. viridiflavus і H. f. xuthus у окремий вид Hylophilus viridiflavus, а підвид H. f. insularis — у вид Hylophilus insularis[4][5].
Поширення і екологія ред.
Чагарникові віреончики мешкають в Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі та на Тринідаді і Тобаго. Вони живуть в сухих тропічних лісах і чагарникових заростях, на узліссях, в рідколіссях і саванах. Зустрічаються на висоті до 1200 м над рівнем моря.
Поведінка ред.
Чагарникові віреончики зустрічаються переважно парами, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться комахами та іншими безхребетними, яких шукають серед листя на деревах, а також дрібними плодами і ягодами. Гніздо глибоке, чашоподібне, розміщується на дереві. В кладці 3 білих яйця, поцяткованих коричневими плямками.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Hylophilus flavipes. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 16 лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Shrikes, vireos, shrike-babblers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
- ↑ BirdLife International (2016). Hylophilus viridiflavus.
- ↑ BirdLife International (2016). Hylophilus insularis.
Джерела ред.
- ffrench, Richard (1991). A Guide to the Birds of Trinidad and Tobago (вид. 2nd). Comstock Publishing. ISBN 0-8014-9792-2.
- Hilty, Steven L (2003). Birds of Venezuela. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-6418-5.
- A guide to the birds of Costa Rica by Stiles and Skutch ISBN 0-8014-9600-4
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |