Відкрити головне меню
HD21699
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я {{{сузір'я}}}
Пряме піднесення 3h 32m  8,60s
Схилення +48°  1′ 24,5″
Видима величина (V) 5,47[1]
Характеристики
Спектральний клас B8
U-B показник кольору -0,58
B яскравість 5,337±0,003[2]
B-V показник кольору -0,101±0,004[2]
V яскравість 5,453±0,004[2]
Тип змінної
Дані фотометрії Стрьомґрена
b-y колір -0,04
m1 індекс 0,11
c1 індекс 0,37
Hβ індекс 2,70[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 5,420[2]
Мінімальна яскравість 5,460[2]
Період фотометричної
змінності зорі
2,49[2] доби
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 22,84± 0,62[2] мас/рік

за схиленням: -23,78± 0,62[2] мас/рік

Паралакс (π) 5,57 ± 0,71[2] мас
Відстань 585,56 світлових років
179,53 парсек
Подробиці
Маса M
Інші позначення
HD 21699,

HIP 16470, HR 1063,

BD+47 847
Посилання
SIMBADдані для HD21699


HD21699 — хімічно-пекулярна зоря спектрального класу B8, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 5,5.[1] Вона розташована на відстані близько 585,6 світлових років від Сонця.[2]

Зміст

Фізичні характеристикиРедагувати

Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 2,49 доби в межах від Hmin= 5,46 до Hmax= 5,42.[2]


Пекулярний хімічний вмістРедагувати

HD21699 належить до Хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію й в її зоряній атмосфері спостерігається нестача He у порівнянні з його вмістом в атмосфері Сонця.

Також виявлена значна стратифікація гелію в атмосфері зірки. Вміст гелію у глибоких шарах атмосфери HD21699 у 300 разів перевищує його вміст у поверхневих шарах.[3]

Магнітне полеРедагувати

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу становить 827,6± 397,9 Гаус.[4]


Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. а б в Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. ftp://ftp.mao.kiev.ua/pub/users/yp/Reports/tema232.doc[недоступне посилання з червень 2019] Звіт про науково-дослідну роботу „Дослідження ультрахолодних об’єктів та пекулярних зір Галактики”. 2009. Національна академія наук України Головна астрономічна обсерваторія (ГАО). Керівник НДР Пров. наук. співробітник, д.ф.-м.н. Я.В. Павленко
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631
  • Stateva I.K. Surface Mapping in the CP4 Star HD21699 // Astrophys. Space Sci. – 1995. – 226. -* Percy J.R. The period of the helium-weak variable star HR1063 // Publ. Astron. Soc. Pacific. – 1985. -97. – P. 856-857. P. 329-336.