Goito
Крейсер «Гоїто» (італ. Goito) — торпедний крейсер однойменного типу Королівських ВМС Італії 2-ї половини XIX століття.
| «Гоїто» | ||
|---|---|---|
| Goito | ||
 | ||
| Крейсер «Гоїто» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Торпедний крейсер Тип «Гоїто» | |
| Держава прапора | _crowned.svg){kind=small} •Regia Marina
| |
| Корабельня | «Regio Cantiere di Castellammare di Stabia», Кастелламмаре-ді-Стабія | |
| Закладено | вересень 1885 року | |
| Спущено на воду | 6 липня 1887 року | |
| Введено в експлуатацію | 16 лютого 1888 року | |
| Виведений зі складу флоту | Виключений зі складу флоту 15 березня 1920 року розібраний на метал | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | стандартна - 856 т | |
| Довжина | 73,4 м | |
| Ширина | 7,88 м | |
| Висота | 3,6 м | |
| Бронювання | палуба - 38 мм | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 6 парових котлів 3 парові машини подвійного розширення | |
| Потужність | 2500- 3180 к.с. | |
| Швидкість | 18 вузлів | |
| Дальність плавання | 1100 миль на 10 вузлах | |
| Екіпаж | 105-121 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 5 x 57-мм гармат 2 x 37-мм гармати 3 x 37-м гармати Готчкісса | |
| Торпедно-мінне озброєння | 5 x 356-мм торпедних апаратів | |
Історія створення ред.
Крейсер «Гоїто» був закладений у вересні 1885 року на верфі «Regio Cantiere di Castellammare di Stabia» у місті Кастелламмаре-ді-Стабія. Спущений на воду 6 липня 1887 року, вступив у стрій 16 лютого 1888 року. Свою назву отримав на честь однойменного міста.
Особливості конструкції та озброєння ред.
Силова установка крейсера складалась з 6 вогнетрубних парових котлів та 3 парових машин подвійного розширення потужністю 2500-3180 к.с. Вона забезпечувала швидкість у 18 вузлів.
Озброєння складалось з шести 57-мм гармат, двох 37-мм гармат, трьох 37-м гармат Готчкісса та п'яти x 356-мм торпедних апаратів.
Історія служби ред.
Після вступу устрій крейсер неодноразово брав участь у маневрах флоту, на яких відпрацьовувався захист італійського узбережжя.
У 1894 році парові котли, які працювали на вугіллі, були замінені на нафтові. У 1897 році корабель був перетворений на мінний загороджувач. Для цього були демонтовані торпедні апарати та встановлене обладнання для постановки мін.
Під час італійсько-турецької війни корабель перебував у Венеції та не брав участі у бойових діях.
Після вступу Італії у Першу світову війну командувач італійського флоту Паоло Таон ді Ревель (італ. Paolo Thaon di Revel) вважав активні дії у вузькому Адріатичному морі небезпечними через загрозу, яка походила від австро-угорських підводних човнів та мін. Натомість він вирішив організувати блокаду на півдні Адріатики головними силами флоту, в той час, коли малі кораблі здійснювали рейди на ворожі кораблі та берегові укріплення. У рамках цієї стратегії використовувався також «Гоїто», здійснюючи постановку мін біля ворожого узбережжя.
15 березня 1920 року корабель був виключений зі складу флоту та розібраний на метал.
Джерела ред.
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)