Квічаль целебеський
Квічаль целебеський | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Geokichla erythronota (PL Sclater, 1859) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Zoothera erythronota | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Квіча́ль целебеський[2] (Geokichla erythronota) — вид горобцеподібних птахів родини дроздових (Turdidae). Ендемік Індонезії. Раніше вважався конспецифічним з іржастим квічалем.
Опис ред.
Довжина птаха становить 19-21 см. Голова і верхня частина тіла іржасто-коричневі, крила чорні з двома широкими білими смугами. На обличчі білі плями. Підборіддя, горло і груди чорні, решта нижньої частини тіла білувата, поцяткована чорними смугами. У представників підвиду G. e. kabaena голова і верхня частина тіла чорні[3].
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[4]
Поширення і екологія ред.
Целебеські квічалі мешкають на Сулавесі та на сусідніх островах. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, в чагарникових і бамбукових заростях та на плантаціях. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 1000 м над рівнм моря.
Збереження ред.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція целебеських квічалів становить від 100 до 500 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Geokichla erythronota. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 27 квітня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Clement, Peter; Hathway, Ren (2010). Thrushes. Bloomsbury Publishing. с. 223—224. ISBN 978-1-4081-3542-6. Архів оригіналу за 27 квітня 2022. Процитовано 27 квітня 2022.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2022). Thrushes. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 27 квітня 2022.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |