Квічаль іржастий
| Квічаль іржастий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Geokichla mendeni (Neumann, 1939) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Zoothera erythonota mendeni Zoothera mendeni | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Квіча́ль іржастий[2] (Geokichla mendeni) — вид горобцеподібних птахів родини дроздових (Turdidae)[3]. Ендемік Індонезії. Раніше вважався підвидом смугастого квічаля.
Опис ред.
Довжина птаха становить 19-21 см. Голова і верхня частина тіла іржасто-коричневі, крила чорні з двома широкими білими смугами. За очима білі плями. Нижня частина тіла переважно чорна. Дзьоб темно-сірий, лапи тілесного кольору.
Поширення і екологія ред.
Іржасті квічалі мешкають на островах Пеленг і Таліабу в групі островів Сула[en]. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах. Зустрічаються пподинці або парами, на висоті від 50 до 300 м над рівнем моря. Живляться безхребетними і равликами, яких шукають на землі.
Збереження ред.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Іржастим квічалям може загрожувати знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Geokichla mendeni. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 27 квітня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2022). Thrushes. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 27 квітня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |