G-точка

внутрішні структури клітора біля передньої стінки вагіни

G-точка чи точка Грефенберга – жіноча ерогенна зона в районі передньої вагінальної стінки, утворена прилеглими до вагіни внутрішніми структурами клітора. Стимуляція цієї ділянки може призводити до сексуального збудження та оргазму. Знаходиться на приблизно 50-80 мм всередині вагіни, на передній її стінці, за лобковою кісткою і уретрою.

G-точка
Названо на честь Ernst Gräfenbergd
Анатомічна локалізація вагіна
CMNS: G-точка у Вікісховищі

Названа на честь німецького гінеколога Ернста Грефенберга[de] (нім. Ernst Gräfenberg). З 1940-х років тривають суперечки щодо її структури, тлумачення і розташування. Сексологи й інші дослідники стурбовані тим, що деякі жінки вважають відсутність стимуляції G-точки як сексуальну дисфункцію, і акцентують, що це є нормальним. Існування G-точки як джерела жіночої еякуляції не доведено.

Зібравши результати 100 досліджень, проведених за останні 60 років, урологи з госпіталю Єль-Нью Гевен дійшли висновку, що точка G — не більше ніж міф, створений сексопатологами і порнографією. Численні анатомічні обстеження із застосуванням ультразвуку і біопсії не підтвердили існування цієї ерогенної зони[1]

Структура ред.

Два основних методи використали для визначення і виявлення G-точки: самооцінка рівня збудження під час стимуляції G-точки і ультразвукова технологія для виявлення фізіологічних відмінностей у жінок і змін у G-точці упродовж сексуальної активності.[2][3]

Вважається, що G-точка розташована на приблизно 50-80 мм на передній вагінальній стінці, за лобковою кісткою і уретрою.[4][5] Описується, що для зони G-точки потрібна пряма стимуляція: наприклад, натискання двох пальців на цю ділянку.[6] Спроба стимуляції G-точки пенісом при статевому акті, особливо в місіонерській позі, складна через специфічний кут проникнення.[4]

Вагіна та клітор ред.

Докладніше: Клітор
 
Тривимірна репрезентація клітора Гелен О'Коннелл. 1 — голівка клітора; 2 — тіло клітора; 3 — ніжки клітора; 4 — кліторальні (вестибулярні) цибулини (цибулини присінка); 5 — уретра; 6 — вагінальний отвір; 7 — вагіна; 8 — матка; 9 — сечівник.

Зазвичай жінкам для досягнення оргазму потрібна пряма стимуляція клітора.[7][8] Для стимуляції частини клітора, концептуалізованої як G-точка, існують спеціальні фалоподібні секс-іграшки з вібратором[9] з твердого пластику, силікону, гуми.[9] Рівень проникнення під час використання вібратора залежить від жінки. Існують також кліторальні вібратори і комбіновані, які можуть стимулювати і G-точку, і вульву, і клітор.[9]

Дослідження 1981 року показало, що стимуляція передньої стінки вагіни призвела до збільшення зони на 50 % і, за самооцінкою, сильнішого збудження і оргазму.[10][11] 1983 року проводилось обстеження 11 жінок, у яких шляхом пальпація всієї вагіни за годинниковою стрілкою. Після дослідження було повідомлено, що під час стимуляції передньої стінки в чотирьох жінок спостерігалась специфічна реакція. Був зроблений висновок, що це місце і є G-точка.[12][13] У 1990 році відбулося дослідження з допомоги анонімного опитування, яке розіслали 2350 жінкам США і Канади. Відгукнулося 55 % респонденток, з яких 40 % повідомили щодо виділення рідини в момент оргазму, і 82 % зазначили про чутливу зону. [14]

У сучасних дослідженнях доведено, що кліторальний оргазм і G-точка мають однакове походження. Мастерс і Джонсон першими установили, що структура клітора розгалужена уздовж і всередину статевих губ. Вивчаючи цикл жіночих сексуальних реакцій, вони виявили, що кліторальний і вагінальний оргазми мають однакові стадії фізіологічних реакцій. Вчені встановили, що більшість респонденток могли досягнути лише кліторального оргазму, тоді як меншість лише вагінального. На основі цього дослідження Мастерз і Джонсон довели, що клітор є основним джерелом оргазмів.[15][16] Також вони аргументували, що під час статевого акту стимулюється його капюшон за допомогою тертя.[17]

Науковці університету Л'Аквіла, використовуючи ультрасонографію, у 2009 році довели, що у жінок, які мають оргазми від вагінального сексу, статистично більше шансів мати товстішу тканину на передній стінці вагіни.[3] Вчені вважають, що результати дозволяють жінкам робити швидкий тест для підтвердження наявності G-точки.[18] Професор генетичної епідеміології Тім Спектор, співавтор дослідження, який ставив під сумнів існування G-точки, завершив його й також висунув гіпотезу про товстішу тканину в зоні G-точки. Він заявляє, що це може бути частиною клітора, а не окремою ерогенною зоною.[19]

Підтвердженням для аргументів Спектора стало опубліковане 2005 року дослідження австралійської уролога Гелен О'Коннелл. У статті описувалося вивчення розміру клітора і припускалося, що кліторальна тканина простягається і на передню стінку вагіни. Дослідниця стверджує, що це поєднання зв'язків є фізіологічним поясненням щодо припущень про G-точку і отриманням знань щодо вагінальних оргазмів, з урахуванням стимуляції внутрішніх частин клітора під час вагінального сексу. О'Коннелл з допомогою МРТ показала взаємозв'язок між ніжками і цибулинами клітора та еректильними клітинами його голівки і тіла, дистальним відділом уретри та вагіною. За словами вченої: «Стінки вагіни, насправді, клітор». Також вона додала, що «якщо зняти тканину з вагіни на бічних стінках, то можна побачити цибулини клітора, трикутне, серпоподібне скупчення еректильної тканини».[20] Інші науковці, включно з О'Коннел, виконували розтин жіночих геніталій на трупах.[5][16] Вони використовували фотографії для кадрування структури нервів у кліторі.[5][16][20]

Французькі дослідники Оділь Буїссон і П'єр Фолдес повідомили про аналогічні до О'Коннелл висновки. 2008 року вони уперше опублікували повну 3D-сонографію стиміляції клітора. У 2009 році доповнили її демонстрацією того, як еректильна тканина клітора наповнюється кров'ю і облягає вагіну. На основі дослідження вчені стверджували, що вагінальний оргазм під час стимуляції G-точки досягається тому, що дуже багато нервів клітора підтягуються до передньої стінки вагіни під час сексуального збудження чи вагінального проникнення. Вони також стверджують, що стимуляція вагіни без збудження клітора неможлива, бо передня стінка вагіни взаємопов'язана з внутрішніми частинами клітора.[2][21][22][23] Публікація у 2009 році дослідження щодо скорочення м'язів промежини й фінгерингу у фронтальній площині показали тісний зв'язок між корінцями клітора і передньою стінкою вагіни. Буїссон і Фолдес припустили, що особливу чутливість передньої стінки можна пояснити тиском і переміщенням корінців під час вагінального проникнення і подальшим скороченням промежини.[2][22]

Парауретральні залози ред.

2001 року Федеральний комітет з анатомічної термінології[en] прийняв термін жіноча простата для малих вестибулярних залоз, розташованих у зоні G-точки уздовж передньої стінки біля уретри. Чоловіча простата є біологічно відповідною парауретральним залозам.[24] Неофіційно її називають чоловічою G-точкою, оскільки вона також може бути ерогенною зоною.[25][26]

Реньє де Грааф ще в 1672 році помітив, що виділення ерогенної зони у вагіні змащуються «приємно під час коїтусу». У сучасних наукових гіпотезах пов'язаних із жіночою еякуляцією під час збудження G-точки розглядають питання, що еякулят, який не містить сечі, можливо, виникає в парауретральних залозах і діє як чоловіча простата щодо KLK3 і ACPP.[27][28] Це призвело до тенденції називати дані залози жіночою простатою.[28] Крім того, білок PDE5, який бере участь у еректильній дисфункції, також пов'язаний із G-точкою.[29] Через ці фактори стверджувалось, що G-точка є системою залоз і проток, розташованих у передній стінці вагіни.[6] Подібний підхід пов'язав G-точку з губчастим тілом уретри.[30][31]

Клінічне значення ред.

Ампліфікація G-точки — процедура, призначена для тимчасового посилення задоволення в сексуально активних жінок з нормальними сексуальними функціями, зосереджуючи увагу на збільшенні розміру й чутливості G-точки. Вона виконується у спосіб пошуку G-точки та запису результатів для подальшого використання. Після знеболювання ділянки місцевим анестезувальним засобом, вводиться людський колаген безпосередньо під слизову оболонку в зону, де, як вважається, знаходиться G-точка.[6][32]

Примітки ред.

  1. Подробности: Урологи: Точка G — миф, созданный порнографией. Архів оригіналу за 22 лютого 2012. Процитовано 4 травня 2012. 
  2. а б в See page 98 [Архівовано 10 грудня 2020 у Wayback Machine.] for the 2009 King's College London's findings on the G-spot and page 145 [Архівовано 9 травня 2016 у Wayback Machine.] for ultrasound/physiological material with regard to the G-spot. Ashton Acton (2012). Issues in Sexuality and Sexual Behavior Research: 2011 Edition. ScholarlyEditions. ISBN 978-1464966873. Процитовано 24 січня 2014. (англ.)
  3. а б Buss, David M.; Meston, Cindy M. (2009). Why Women Have Sex: Understanding Sexual Motivations from Adventure to Revenge (and Everything in Between). Macmillan. с. 35–36. ISBN 978-1429955225. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. (англ.)
  4. а б Morris, Desmond (2004). The Naked Woman: A Study of the Female Body. New York: Thomas Dunne Books. с. 211–212. ISBN 978-0-312-33852-7. 
  5. а б в Sloane, Ethel (2002). Biology of Women. Cengage Learning. с. 34. ISBN 9780766811423. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано {{subst:#time: Y-m-d }}. (англ.)
  6. а б в Crooks, Robert; Baur, Karla (2010). Our Sexuality. Cengage Learning. с. 169–170. ISBN 978-0495812944. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано {{subst:#time: Y-m-d }}. (англ.)
  7. Rosenthal, Martha (2012). Human Sexuality: From Cells to Society. Cengage Learning. с. 134–135. ISBN 978-0618755714. Архів оригіналу за 14 червня 2013. Процитовано 25 січня 2014. 
  8. Kammerer-Doak, Dorothy; Rogers, Rebecca G. (June 2008). Female Sexual Function and Dysfunction. Obstetrics and Gynecology Clinics of North America. 35 (2): 169–183. doi:10.1016/j.ogc.2008.03.006. PMID 18486835. «Most women report the inability to achieve orgasm with vaginal intercourse and require direct clitoral stimulation ... About 20% have coital climaxes...» 
  9. а б в Tristan Taormino (2009). The Big Book of Sex Toys. Quiver. с. 100–101. ISBN 9781592333554. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 25 серпня 2012. 
  10. Addiego, F.; Belzer, E. G.; Comolli, J.; Moger, W.; Perry, J. D.; Whipple, B. (1981). Female ejaculation: a case study.. The Journal of Sex Research (Journal of Sex Research). 17 (1): 13–21. doi:10.1080/00224498109551094. 
  11. David H. Newman (2009). Hippocrates' Shadow. Simon & Schuster. с. 130. ISBN 978-1416551546. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 24 січня 2014. 
  12. William J. Taverner (2005). Taking Sides: Clashing Views On Controversial Issues In Human Sexuality. McGraw-Hill Education. с. 79–82. ISBN 978-1429955225. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 24 січня 2014. 
  13. Goldberg, DC; Whipple, B; Fishkin, RE; Waxman H; Fink PJ; Wiesberg M. (1983). The Grafenberg Spot and female ejaculation: a review of initial hypotheses.. J Sex Marital Ther. 9 (1): 27–37. doi:10.1080/00926238308405831. PMID 6686614. 
  14. Darling, CA; Davidson, JK; Conway-Welch, C. (1990). Female ejaculation: perceived origins, the Grafenberg spot/area, and sexual responsiveness. Arch Sex Behav. 19 (1): 29–47. doi:10.1007/BF01541824. PMID 2327894. 
  15. Federation of Feminist Women’s Health Centers (1991). A New View of a Woman's Body. Feminist Health Press. с. 46. ISBN 978-0-9629945-0-0. 
  16. а б в Archer, John; Lloyd, Barbara (2002). Sex and Gender. Cambridge University Press. с. 85–88. ISBN 9780521635332. Архів оригіналу за 1 травня 2016. Процитовано 25 серпня 2012. 
  17. Lloyd, Elisabeth Anne (2005). The Case Of The Female Orgasm: Bias In The Science Of Evolution. Harvard University Press. с. 53. ISBN 9780674017061. Архів оригіналу за 15 червня 2013. Процитовано 5 January 2012. 
  18. New Scientist. Т. 197, № 2638–2649. New Science Publications (original from University of California). 2008. с. 6. Процитовано 24 січня 2014. 
  19. New Scientist. New Science Publications (original from University of Virginia). 2008. с. 66. Архів оригіналу за 4 березня 2020. Процитовано 9 березня 2015. 
  20. а б O'Connell, H. E.; Sanjeevan, K. V.; Hutson, J. M. (October 2005). Anatomy of the clitoris. The Journal of Urology. 174 (4 Pt 1): 1189–95. doi:10.1097/01.ju.0000173639.38898.cd. PMID 16145367. S2CID 26109805. 
  21. Pappas, Stephanie (9 квітня 2012). Does the Vaginal Orgasm Exist? Experts Debate. LiveScience. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 28 листопада 2012. 
  22. а б Buisson, Odile; Foldès, Pierre (2009). The clitoral complex: a dynamic sonographic study.. The Journal of Sexual Medicine. 6 (5): 1223–31. doi:10.1111/j.1743-6109.2009.01231.x. PMID 19453931. 
  23. Carroll, Janell L. (2013). Discovery Series: Human Sexuality (вид. 1st). Cengage Learning. с. 103. ISBN 978-1111841898. 
  24. Lentz, Gretchen M; Lobo, Rogerio A.; Gershenson, David M; Katz, Vern L. (2012). Comprehensive Gynecology. Elsevier Health Sciences. с. 41. ISBN 978-0323091312. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 9 березня 2015. (англ.)
  25. See page 135 [Архівовано 2020-12-10 у Wayback Machine.] for prostate information, and page 76 [Архівовано 2020-12-10 у Wayback Machine.] for G-spot and vaginal nerve ending information. Rosenthal, Martha (2012). Human Sexuality: From Cells to Society. Cengage Learning. ISBN 978-0618755714. Архів оригіналу за 30 вересня 2015. Процитовано 25 січня 2014. 
  26. Komisaruk, Barry R.; Whipple, Beverly; Nasserzadeh, Sara; Beyer-Flores, Carlos (2009). The Orgasm Answer Guide. JHU Press. с. 108–109. ISBN 978-0-8018-9396-4. Архів оригіналу за 27 травня 2013. Процитовано {{subst:#time: Y-m-d}}. (англ.)
  27. Greenberg, Jerrold S.; Bruess, Clint E.; Oswalt, Sara B. (2014). Exploring the Dimensions of Human Sexuality. Jones & Bartlett Publishers. с. 102–104. ISBN 978-1449648510. Архів оригіналу за 10 вересня 2015. Процитовано 30 жовтня 2014. 
  28. а б Bullough, Vern L.; Bullough, Bonnie (2014). Human Sexuality: An Encyclopedia. Routledge. с. 231. ISBN 978-1135825096. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано {{subst:#time: Y-m-d}}. (англ.)
  29. Nicola Jones (3 липня 2002). Bigger is better when it comes to the G-Spot. New Scientist. Архів оригіналу за 6 жовтня 2008. Процитовано 31 грудня 2021. (англ.)
  30. Janice M. Irvine (2014). Disorders of Desire: Sexuality and Gender in Modern American Sexology. Temple University Press. с. 271. ISBN 978-1592131518. Архів оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано {{subst:#time: Y-m-d}}. 
  31. Rebecca Chalker (2011). The Clitoral Truth: The Secret World at Your Fingertips. Seven Stories Press. с. 95. ISBN 978-1609800109. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано {{subst:#time: Y-m-d}}. (англ.)
  32. Michael L. Krychman (2009). 100 Questions & Answers About Women's Sexual Wellness and Vitality: A Practical Guide for the Woman Seeking Sexual Fulfillment. Jones & Bartlett Learning. с. 98. ISBN 978-1449630775. Процитовано 24 січня 2014. 

Посилання ред.