Вікіпедія

Frente de Todos

Не плутати з Frente de Todos (1996).

Frente de Todos (у перекладі — «Фронт усіх») — лівоцентристська політична коаліція [26][7] партій в Аргентині, сформована для підтримки президента Альберто Фернандеса та віцепрезидента Крістіни де Кіршнер.

Фронт усіх

Frente de Todos
Країна Аргентина Аргентина
Голова партії Альберто Фернандес, Крістіна Фернандес де Кіршнер
Дата заснування 12 червня 2019
Штаб-квартира Riobamba 460 2.º A, Буенос-Айрес
Ідеологія
Офіційний сайт frentedetodos.org

Фернандес виграв президентські вибори 2019 року, набравши понад 48% голосів, перемігши чинного президента Маурісіо Макрі в першому турі. [27] Станом на 2023 рік, коаліція має меншість як у Сенаті Аргентини, так і в Палаті депутатів ; в обох палатах вона укладена як єдиний блок. [28] У червні 2023 року її замінив Союз за Батьківщину, щоб брати участь у загальних виборах у жовтні того ж року. [29]

Ідеологія ред.

Frente de Todos — це коаліція, яка об'єднувала усі сектори перонізму (включаючи кіршнеризм), прогресизму та соціал-демократії, включаючи центристські політичні партії, лівоцентристські та ліві, щоб уникнути повторного обрання президентом Маурісіо Макрі. [30] [31]

Фронт має підтримку більшості профспілок, таких як Загальна конфедерація праці (CGT) і Центральна спілка робітників Аргентини (CTA) [32] [33], а також багато громадських організацій, відомих як пікетерос. [34]

Історія ред.

Після поразки колишнього віцепрезидента Даніеля Скіолі на президентських виборах 2015 року та подальшого розколу перонізму, колишня президент Крістіна Фернандес де Кіршнер створила новий рух під назвою Громадянська єдність, який прагнув отримати більшість у Конгресі та перемогти керівну коаліцію JxC. Однак на парламентських виборах 2017 року Громадянська єдність посіла лише друге місце, набравши 25,21% голосів.

12 червня 2019 року було оголошено про створення коаліції Пероністичний фронт усіх через відео, яке було опубліковано в офіційних акаунтах соціальних мереж Альберто Фернандеса та Крістіни Кіршнер. [35]

На первинних виборах 11 серпня 2019 року дана коаліція виграла з 49,49% голосами підтримки, порівняно з 32,94% голосами на користь Juntos por el Cambio. Знову, на виборах 27 жовтня Альберто Фернандес переміг із 48,24% голосів підтримки у порівнянні з 40,28% на користь Маурісіо Макрі.

10 грудня 2019 року під час масштабного маршу на підтримку нового уряду Альберто Фернандес і Крістіна Фернандес де Кіршнер склали присягу як президент і віцепрезидент Аргентини . З настанням ночі в Каса-Росада відзначили вступ нового президента з танцями, вогнями, феєрверками та промовами.

Післявиборча криза 2021 року ред.

Коаліція зазнала серйозної внутрішньої кризи після проведення праймеріз на парламентських виборах 2021 року в Аргентині. Це сталося після результатів згаданих первинних виборів, на яких Фронт усіх зазнав поразки в основних районах, зокрема в місті Буенос-Айрес і провінції Буенос-Айрес. Через три дні, 15 вересня, вісім чиновників, усі з яких були пов'язані з віцепрезиденткою Крістіною Фернандес, подали президенту Фернандесу заяву про відставку. У список перших, хто залишив посаду, входять Едуардо де Педро, Мартін Сорія, Роберто Сальварецца, Луана Волновіч, Фернанда Раверта, Трістан Бауер, Паула Еспаньйол і Хуан Кабандіє . [36]

14 листопада 2021 року Фронт усіх, як основний бастіон пероністів, вперше за майже 40 років втратив більшість у Конгресі на проміжних парламентських виборах. Перемога на виборах правоцентристської коаліції Juntos por el Cambio (Разом до змін) означала важкі останні два роки перебування на посаді президента Альберто Фернандеса. Втрата контролю над Сенатом ускладнила для нього ключові призначення, в тому числі в судовій системі. Хоча вона залишалася найбільшою силою в Конгресі, вона також змушувала його вести переговори з опозицією щодо кожної ініціативи, яку він надсилав до законодавчого органу. [37] [38]

У квітні 2023 року президент Альберто Фернандес оголосив, що не буде балотуватися на наступних президентських виборах. [39]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Argentines Voting Today Are Expected to Favor Opposition Peronist for President. The Wall Street Journal. 27 жовтня 2019.
  2. ↑ Argentina's President Mauricio Macri Concedes Election to Peronist Rival Alberto Fernández. The Wall Street Journal. 27 жовтня 2019.
  3. ↑ Argentina's Peronist Repeat. The Wall Street Journal. 28 жовтня 2019.
  4. ↑ Martín Caparrós (28 жовтня 2019). El peronismo vuelve. The New York Times.
  5. ↑ El peronista Fernández se impone con claridad en las presidenciales argentinas. El País. 27 жовтня 2019.
  6. ↑ Serra, Laura (13 серпня 2019). Es el peronismo unido, estúpido. La Nación.
  7. ↑ а б Marcelo Hugo Helfgot (28 жовтня 2019). Elecciones 2019: Alberto Fernández le ganó a Mauricio Macri en primera vuelta y el kirchnerismo vuelve al poder. Clarín. Процитовано 31 жовтня 2019.
  8. ↑ Sebastian Fest (12 серпня 2019). El peronismo vapulea a Mauricio Macri en las elecciones y el peso se desploma. El Mundo.
  9. ↑ Argentina: Vuelve el kirchnerismo. 23 листопада 2019.
  10. ↑ Vuelve el kirchnerismo y sus golpes a la Justicia y a los medios. 18 вересня 2020.
  11. ↑ El peronismo, entre la socialdemocracia y la izquierda.
  12. ↑ Alberto Fernández: "Soy más hijo de la cultura hippie que de las veinte verdades peronistas". Perfil (ісп.). 12 квітня 2020. Процитовано 10 січня 2022.
  13. ↑ Argentine Peso Dives After Populist Peronists Gain Edge in Vote. The Wall Street Journal. 12 серпня 2019.
  14. ↑ Ishaan Tharoor (29 жовтня 2019). The anti-neoliberal wave rocking Latin America. The Washington Post.
  15. ↑ Dube, Ryan (19 серпня 2019). Argentina's Fernández Moves from Little-Known Politician to Next Likely President. Wall Street Journal.
  16. ↑ La llamativa definición política de Alberto Fernández: "Soy de la rama del liberalismo progresista peronista". Clarín. 19 липня 2019. Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
  17. ↑ Juan Grabois lanza el Frente Patria Grande que lideraría Cristina Kirchner. Perfil (ісп.). 27 жовтня 2018. Процитовано 27 квітня 2020.
  18. ↑ Alberto Fernández: "Soy más hijo de la cultura hippie que de las veinte verdades peronistas". 12 квітня 2020.
  19. ↑ Qué es el Grupo de Puebla, el nuevo eje progresista de América Latina al que apunta Alberto Fernández. November 2019.
  20. ↑ Argentina's President Mauricio Macri Concedes Election to Peronist Rival Alberto Fernández. The Wall Street Journal. 27 жовтня 2019.
  21. ↑ Pérez, Santiago (10 грудня 2019). Argentine President Alberto Fernández's Inauguration Marks Return of Peronism. Wall Street Journal.
  22. ↑ Argentina's president without a plan. The Economist. 3 грудня 2020.
  23. ↑ El Frente de Todos se unió a la campaña para lanzar la candidatura de Lula en el país - Tiempo Argentino. 7 May 2022.
  24. ↑ Por un frente para derrotar al macrismo. Partido Comunista de la Argentina. 21 травня 2020. Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 21 липня 2020.
  25. ↑ La última victoria de Fidel. 20 липня 2021.
  26. ↑ Argentine voters reject austerity, return Kirchner and the Peronistas to power in presidential election. The Washington Post. 27 жовтня 2019.
  27. ↑ Goñi, Uki (28 жовтня 2019). Argentina election: Macri out as Cristina Fernández de Kirchner returns to office as VP. The Guardian. Процитовано 14 травня 2020.
  28. ↑ Mugica Díaz, Joaquín (4 грудня 2019). Con el respaldo de Roberto Lavagna y Juan Schiaretti, se creó un interbloque "antigrieta" en la Cámara de Diputados. Infobae (ісп.). Процитовано 14 травня 2020.
  29. ↑ Elecciones Argentina 2023: "Unión por la Patria" es el nuevo nombre del Frente de Todos. Página12 (ісп.). 14 червня 2023.
  30. ↑ Gabriel Sued (16 лютого 2018). "Hay 2019", la nueva consigna que le da vida al kirchnerismo. La Nación. Архів оригіналу за 16 February 2018. Процитовано 1 жовтня 2018.
  31. ↑ Gaceta, La. Felipe Solá abandonó el Frente Renovador y se acerca a Cristina Kirchner. www.lagaceta.com.ar. Процитовано 24 жовтня 2018.
  32. ↑ Lucrecia Bullrich (17 липня 2019). Alberto Fernández recibió el respaldo de la CGT y dijo que no hará reformas. La Nación. Архів оригіналу за 27 липня 2019. Процитовано 27 липня 2019.
  33. ↑ Clarín.com (13 червня 2019). La fórmula Fernández - Fernández sumó el apoyo del sindicalismo de Hugo Moyano y la CTA. www.clarin.com (ісп.). Процитовано 27 липня 2019.
  34. ↑ Los movimientos sociales y los gremios, con lugares confirmados en las listas del oficialismo. 25 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  35. ↑ Cristina Kirchner anunció que Alberto Fernández encabezará la fórmula presidencial y ella irá de vice. Infobae (es-LA) . 18 травня 2019. Процитовано 18 травня 2019.
  36. ↑ Tras la derrota electoral: Ola de renuncias en el gobierno nacional. DIARIO ACTUALIDAD (ісп.). 15 вересня 2021. Процитовано 7 листопада 2021.
  37. ↑ Peronists may lose Argentina Congress for first time in 40 years.
  38. ↑ Bronstein, Hugh; Misculin, Nicolás (15 листопада 2021). Argentina's Peronists on the ropes after bruising midterm defeat. Reuters.
  39. ↑ Argentina's President Fernandez will not seek re-election. www.aljazeera.com (англ.).

Посилання ред.

Шаблон:Argentine political partiesШаблон:Alberto FernándezШаблон:PeronismШаблон:Kirchnerism

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Frente_de_Todos&oldid=41982487