Жилкошипик складчастий
Жилкошипик складчастий (Eurhynchium striatum) — вид мохів порядку гіпнобрієвих (Hypnales)[1].
| Жилкошипик складчастий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Відділ: | Мохи (Bryophyta) |
| Клас: | Листостеблові (Bryopsida) |
| Підклас: | Брієві (Bryidae) |
| Порядок: | Гіпнобрієві (Hypnales) |
| Родина: | Короткокошикові (Brachytheciaceae) |
| Рід: | Жилкошипик (Eurhynchium) |
| Вид: | E. striatum
|
| Біноміальна назва | |
| Eurhynchium striatum (Schreb. ex Hedw.) Schimp.
| |
Поширення
ред.Ареал охоплює такі частини світу: Європа, Макаронезія, Азія[2].
Характеристика
ред.Цей вид моху утворює пухкі, зелені, блискучі і часто досить великі газони висотою до 5 сантиметрів. Сильні рослини часто гіллясті, як невеликі деревця, а окремі гілки часто подовжені, як джгутики. Стеблові листки завдовжки 2 міліметри, слабо виступають, звужені до гострої верхівки від широкояйцеподібної основи, поздовжньо складчасті, з плоскими або вузько загорнутими краями внизу. Листки гілок дещо менші та вужчі, приблизно 1.5–1.8 міліметра завдовжки, яйцювато-ланцетні та поступово загострені. Усі листки мають просте ребро ≈ до 3/4 довжини листка, причому кінець ребра зазвичай виступає у вигляді колючки на тильній стороні листка. Мох дводомний і плодоносить помірно часто, при цьому дозрівання спор відбувається протягом року, але переважно в зимові місяці. Спорофіт має червону гладку ніжку приблизно 2.5 сантиметра завдовжки і містить нахилену до горизонталі вигнуту циліндричну спорову коробочку. Спори дрібно гранульовані й мають розмір від 11 до 14 мкм.
Галерея
ред._0765.JPG)
_1269.JPG)
Примітки
ред.- ↑ Eurhynchium striatum. The Catalogue of Life (англ.). Процитовано 25.05.2024.
- ↑ Eurhynchium striatum. Global Biodiversity Information Facility (англ.). Процитовано 25.05.2024.
Джерела
ред.- Ruprecht Düll, Barbara Düll-Wunder: Moose einfach und sicher bestimmen. Ein illustrierter Exkursionsführer zu den Arten Deutschlands und angrenzender Länder. Quelle & Meyer, Wiebelsheim 2008, ISBN 978-3-494-01427-2.
- Jan-Peter Frahm, Wolfgang Frey: Moosflora (= UTB. 1250). 4., neubearbeitete und erweiterte Auflage. Ulmer, Stuttgart 2004, ISBN 3-8252-1250-5.
- Martin Nebel, Georg Philippi (Hrsg.): Die Moose Baden-Württembergs. Band 2: Spezieller Teil, (Bryophytina II, Schistostegales bis Hypnobryales). Ulmer, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3530-2.