Вайдаг золотистий
| Вайдаг золотистий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець золотистого вайдага
 Самиця золотистого вайдага
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Euplectes afer (Gmelin, 1789) | ||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Taha afer | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Вайда́г золотистий[2] (Euplectes afer) — вид горобцеподібних птахів ткачикових (Ploceidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари.
Опис ред.
.jpg)
_(14732608146),_white_background.jpg)
Довжина птаха становить 9,5-12 см, вага 11-20 г. У самців під час сезону розмноження верхня частина голови яскраво-золотисто-жовта, обличчя, горло, груди і живіт чорні, на задній частині шиї широкий чорний "комір". На плечах жовті плями, спина і надхвістя жовті, крила і хвіст коричневі. Очі карі, дзьоб чорний, лапи коричневі. У самиць і самців під час негніздового періоду верхня частина тіла світло-коричнева, поцяткована темними смугами. Нижня частина тіла білувата, груди і боки поцятковані тонкими темними смугами. Над очима світлі "брови", дзьоб роговий.
Підвиди ред.
Виділяють чотири підвиди:[3]
- E. a. strictus Hartlaub, 1857 — центральна Ефіопія;
- E. a. afer (Gmelin, JF, 1789) — від південної Мавританії, Сенегалу і Гамбії до західного Судану, ДР Конго і північно-західної Анголи;
- E. a. ladoensis Reichenow, 1885 — від Південного Судану і південно-західної Ефіопії до північної Танзанії;
- E. a. taha Smith, A, 1836 — від південно-західної Анголи, Замбії і південно-західної Танзанії до ПАР.
Поширення і екологія ред.
Золотисті вайдаги широко поширені в Африці на південь від Сахари, від Мавританії і Судану до Південно-Африканської Республіки. Також вони були інтродуковані на Ямайці і Пуерто-Рико, в Японії та південній Португалії. Золотисті вайдаги на сухих і вологих луках (зокрема на заплавних), в очеретяних заростях на берегах річок і озер, на болотах і рисових полях. Живляться переважно насінням трав.
Золотистим вайдагам притаманна полігінія, коли на одного самця припадає кілька самиць. Вони утворюють невеликі колонії. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону, на північ від екватора він переважно триває з липня по жовтень, на південь від екватора з січня по липень, в ПАР з грудня по травень. Гніздо кулеподібне з бічним входом у верхній його частині, розміщується серед очерету на висоті 1 м над водою. Самець робить його з трави, а самиця встелює м'яким рослинним матеріалом. В кладці від 2 до 4 білих, поцяткованих темними плямками яєць, розміром 18×13 мм. Інкубаційний період триває 12-14 днів, насиджує лише самиця. Пташенята покидають гніздо через 13 днів після вилуплення, за ними доглядають і самиці, і самці.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Euplectes afer.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Old World sparrows, snowfinches, weavers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 12 червня 2022.
Джерела ред.
- (Yellow-crowned bishop = ) Golden bishop - Species text in The Atlas of Southern African Birds
- Yellow-crowned Bishop - Species text in Weaver Watch.
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |