Eumig (нім. «Еlektrizitäts- und Мetallwaren-Industrie-Gesellschaft m.b. H.") — австрійський виробник радіоприймачів, плівкових камер, проєкторів, магнітофонів і касетних магнітофонів.

Eumig
Тип бізнес
Засновано 1919
Закриття (ліквідація) 1982
Штаб-квартира Відень
CMNS: Eumig у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

ЗаснуванняРедагувати

Компанію було засновано у 1919 році на вулиці Linke Wienzeile 86 у віденському районі Маріагільф Карлом Фокенгубером, Алоїсом Гандлєром та Адольфом Хальперном, які внесли основну частину фінансових ресурсів[1]. Спочатку вони виготовляли запальнички з гільз патронів, коробоки для сигар, а також різні електротехнічні матеріали[2].

У 1921 році компанія знову переїхала на Hirschengasse 5[3]. Eumig вже мав на той час 65 співробітників.

Розвиток нових сфер бізнесуРедагувати

У 1924 році Eumig почав виробляти радіоприймачі («Low Loss Detector Receiver» і «Eumig Baby»).

Адольф Хальперн, співзасновник компанії, покинув її у 1926 році.

У 1928 році Eumig почав розробку кінопристроїв.

Перший кінопроєктор для 16-мм плівок з'явився в 1931 році. Це був «Eumig P 1»[4].

У 1932 році була представлена перша камера «Eumig C 1» для плівки шириною 9,5 мм[5].

У 1935 році Eumig почав виробництво камери «Eumig C 2» також для 9,5-мм плівки. Це була перша у світі кінокамера з напівавтоматичним контролем експозиції .

У 1935 році Eumig придбав компанію Panradio з 10-го району Відня (Buchengasse 11-13).

У 1937 році Eumig почав виготовляти кінокамери «Eumig C 3» (з пружинним механізмом), а також «Eumig C 4» (з електричним мотором). Загалом було виготовлено близько 300 тисяч камер серії С-3, а «C 4» була першою аматорською кінокамерою в світі з електромотором.

З 1938 по 1945 рокиРедагувати

 
Шкала радіоприймача Eumig 329w (1939 рік). Програми на середніх хвилях позначено білим, а на довгих хвилях — зеленим кольором.

Після анексії Австрії в 1938 році, Eumig почав виговляти поряд зі своїми власними моделями радіоприймаців також так званий Фольксемпфенгер («Народний радіопримач») типу VE 301 dyn і німецький малий радіоприймач (DKE 38), а також військову техніку у роки війни.

У 1941 році Eumig мав 1000 співробітників.

Віденська фабрика на Бухенгассе була пошкоджена в 1945 році через бомбардування Відня, але все обладнання було перевезене у філію в Міхельдорфі ще за рік до цього.

З 1945 по 1981 рокиРедагувати

У 1951 році помер Карл Фокенгубер, а у 1960 році — Алоїс Гендлєр.

У 1951 році Eumig спробував виготовляти фотокамери і почав виробництво камери «Eumigetta» для плівки 6×6 см[6]. Через два роки з'явився наступник цієї моделі — «Eumigetta 2». Пізніше, однак, виробництво фотокамер довелося призупинити.

У 1954 році компанія Eumig презентувала проєктор P8. Це був перший у світі проєктор для домашнього кіно з низьковольтною системою освітлення (12 вольт).

 
Кінокамера Eumig Electric (приблизно 1955 рік)
 
Кінопроєктор Eumig P 8 (1954 рік)

У 1955 році компанія Eumig почала виробництво свого найуспішнішого радіоприймача «Eumigette» (7 радіоламп для УКХ і СХ). Всього було вироблено близько 500 000 штук цієї моделі.

У 1956 році у Вінер-Нойдорф був побудований новий завод за проєктом Освальда Гердтля[7]. Також за ініціативою Карла Фокенгубера мол., Eumig, як перша фірма в Австрії, перейшов на 40-годинний робочий тиждень, впровадженню якого передували 6 тижнів тестування та опитування робітників[8].

У 1956 році також була показана C (amera) 16 для 16-мм плівки.

У 1958 році компанія отримала державну відзнаку і дозвіл на використання Австрійського федерального гербу у діловодстві.

Eumig мав 3000 співробітників у 1961 році.

У 1962 році виробництво радіоприймачів було припинено і продано HEA . Загалом, Eumig виготовив більше 3 мільйонів радіоприймачів. Після цього компанія зосередилася на виробництві кінокамер і проєкторів. Виробництво знаходилося в Вінер Нойдорфі і Фюрстенфельді.

У 1965 році, після того, як Kodak презентував плівку Super 8, Eumig розробив кінокамеру «Viennette Super-8» і проєктор «Mark M Super 8» та «Eumig Mark S Super-8» для Super 8 зі звуковою доріжкою[9]. В той час Eumig був єдиним європейським виробником з повнми коплектом кінопристроїв для Super 8.

У 1969 році Eumig купив швейцарську компанію Bolex .

У 1971 році Eumig презентував кінокамеру «Міні». Загалом, була продано майже 500 000 штук камер цієї серії.

У 1973 році на ринок вийшов беззвучний проєктор «Mark 610 D» (який можна перемикати між звичайною плівкою 8 мм та Super 8). Цей проєктор також продавався під маркою Bolex 18-3 Duo і Revuelux 3003.

 
Кінопроєктор Eumig Mark S 810D LUX HQS (1974 рік)
 
Колишній офіс Eumig

У 1974 році керівництво групи переїхало з Buchegasse у Відні до нового офісу біля заводу у Вінері-Нойдорфі.

У 1975 році Eumig був найбільшим виробником кінопроєкторів у світі (500 000 штук на рік). Eumig мав 5000 співробітників.

У 1976 році був підписаний контракт з компанією Polaroid (США) на виготовлення пристроїв для моментальної фотографії системи Polavision[10]. Система Polavision складалася з камери, демонстраційного блоку і плівки, що постачалася в спеціальних касетах, які проявлялися одразу після експозиції і були готовими за 90 секунд.

Через два роки, Eumig повинна була звільнити 1000 працівників після того, як Polaroid відкликав замовлення на Polavision.

У 1977 році Eumig вирішив спробувати себе знову в радіо і Hi-Fi індустрії і виготовив 3-головковий касетний магнітофон «Metropolitan CCD»[11], з вбудованим тюнером і підсилювачем «Metropolitan CC», у консольному дизайні і з повністю електронним сенсорним управлінням і оптоелектронним управлінням синхронізацією.

З 1978 року відкрилася філія у Фонсдорфі[12] для виготовлення друкованих плат і інструментів.

У 1979 році Eumig почав розробляти портативний відеомагнітофон для системи LVR розробленої BASF.

Однак, наприкінці 1979 року подальший розвиток системи LVR було припинено, оскільки її ринковий потенціал вважався занадто низькими.

У 1979 році вийшов касетний магнітофон Eumig FL-1000uP, який змінив серію Metropolitan. У нього був мікропроцесорний контролер (Mostek MK 3870), а також розроблений для Metropolitan фронтальний завантажувальний касет, що електронно контролював швидкість перемотування, значно скоротивши його час, а також він міг точно визначати позицію на плавці завдяки електронному лічильнику. Три магнітні головки були виготовлені для касет з чистого заліза . За допомогою вбудованого інтерфейсу можна було одночасно керувати шістнадцятьма магнітофонами з одного комп'ютера. FL-1000uP виграла премію Consumer Electronics Show (CES) в Чикаго (США) у 1979 році. У 1979 році Eumig випустила водонепроникну кінокамеру «Nautica» для Super-8. З нею можна було пірнати на глибину до 40 метрів.

У 1980 році Eumig мав 3000 співробітників.

У 1980 році Eumig представив дві кінокамери «Eumig Sound 125 XL» і «Eumig Sound 128 XL» для Super 8 зі звуком. Це були єдині звукові кінокамери, виготовлені Eumig.

Раптовий кінецьРедагувати

У 1981 році підрозділ по розробці поверхневих електронних компонентів (SMD) був продана Schrack. Австрійський Länderbank припинив подальше фінансування Eumig. Виробництво Hi-Hi обладнання припинилося.

У 1982 р. колишнє зразкове підприємство збанкрутувало[13].

Будівлю «Eumig» у Вінер Нойдорф продали компанії Palmers AG, а торгову марку Eumig — люксембурзькой компанії Interbasic. Патент Eumig на макросистему в об'єктивах був проданий японській компанії Canon. Фонсдорфський завод перейшов до AT&S.

У липні 1984 року компанія NORMA Messtechnik об'єдналася з компанією OE (Optik, Elektronik & Metallwaren Industrie GmbH). OE був наступником Eumig і також був розташований у Вінер Нойдорф.

У 1985 році було завершено процедуру банкрутства Eumig.

У 1989 році німецька компанія Rothenberger GmbH, Франкфурт, придбала права на назву Eumig, компанії з виробництва фотоапаратів і аудіо- та відеосистем. Зараз вона продає системи для каналізаційного та трубного сектору під назвою eumig industrie-tv GmbH Umwelttechnik. Компанія eumig industrie-tv Gesellschaft mb H. спеціалізується на виготовленні друкованих плат з SMD елементами.

НагородиРедагувати

  • 1969: Державний приз за дизайн кінопроєктора Eumig Mark S-712
  • 1973: Державний приз за дизайн кінокамери Eumig 551
  • 1975/76: Державний приз за дизайн кінокамер серії 800

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. Засновники Eumig (de). Процитовано 15.04.2019. 
  2. Перші вироби Eumig (de). Процитовано 15.04.2019. 
  3. Перший завод Eumig (de). Процитовано 15.04.2019. 
  4. Перші кінопроєктори Eumig (de). Процитовано 15.04.2019. 
  5. Перші кінокамери Eumig (de). Процитовано 15.04.2019. 
  6. Перші фотокамери Eumig (de). Процитовано 15.04.2019. 
  7. Завод у Вінер Нойдорфі (de). Процитовано 15.04.2019. 
  8. Впровадження 40-годинного робочого тижня (de). Процитовано 15.04.2019. 
  9. Камери для Super 8 (de). Процитовано 15.04.2019. 
  10. Пристрої для Polarvision (de). Процитовано 15.4.2019. 
  11. Hi-Fi пристрої (de). Процитовано 15.04.2019. 
  12. Завод у Фонздорфі (de). Процитовано 15.04.109. 
  13. Останні роки Eumig (de). Процитовано 15.04.2019.