Відкрити головне меню

«Eternal Tears of Sorrow» (англ. Вічні сльози смутку) — фінська англомовна група, що виконує музику в стилі симфонічного дез-металу.

Eternal Tears of Sorrow
2010
Основна інформація
Жанр (раніше)
треш-метал
(пізніше)
мелодійний дез-метал
(зараз)
симфонічний дез-метал
Роки 19942003, 2005 — ...
Країна Фінляндія Фінляндія
Місто Пудасьярві, Фінляндія
Лейбл Suomen Musiikki, Spinefarm, X-Treme, Drakkar, NEMS, Fono, Massacre, King, Marquee/Avalon
Склад Аллті Ветеляйнен
Ярмо Кюльмянен
Ярмо Пуолаканахо
Міка Ламмассаарі
Янне Тольса
Юхо Рааппана
http://www.eternaltears.info
Commons-logo.svg Eternal Tears of Sorrow у Вікісховищі

Історія гуртуРедагувати

Історія цього проекту почалася в 1991 році в маленькому містечку на півночі Фінляндії під назвою Пудасьярві. Ярмо Пуолаканахо і Алтті Ветеляйнен вже знали, що деякі фінські гурти вийшли на міжнародний рівень, і вирішили довести, що вони нічим не гірші за них. Обидва взяли гітари в руки, Ярмо також співав, а замість ударника використовували комп'ютер. У 1992-му було записано перший демо у стилі пауер-треш, причому якість була не найкращою. Після ще однієї «сесійної» спроби хлопці прийшли до висновку, що треба створювати повноцінну команду, і запросили до себе в компанію Петрі Санкалу (ударні), Мікко Комулайнена (вокал) і Оллі-Пекка Торро (гітара).

Квінтет почав відпрацьовувати новий матеріал, але пожежа на репетиційній базі внесла сум'яття в ряди групи, і Ярмо, Алтті й Оллі залишилися втрьох. У 1994-му вони записали ще одну демку, причому випустили її вже під маркою Eternal Tears of Sorrow. В цьому релізі музиканти вже значно відхилились у бік дезу.

Наприкінці 1994-го група прорвалася в знамениту студію «Tico Tico» і записала там промо-плівку Bard's burial. Поки запис ходив по різних куточках світу, всі члени Eternal Tears of Sorrow встигли відслужити в армії. Коли хлопці зняли військову форму, їм одразу ж надійшла пропозиція від шведського лейбла «X-Treme records», і в березні 1996-го контракт був підписаний. Перший альбом — Sinner's Serenade — музиканти записали дуже швидко, а от виходу його у світ довелося чекати більше року. Щоб якось полегшити очікування, EToS запросили сесійників і влітку 1997-го відіграли свій перший концерт.

Потім Eternal Tears of Sorrow за два тижні записали другий альбом — Vilda Mánnu, — але зв'язуватися зі шведами більше не стали, а випустили його на фінському «Spinefarm records». На початку 1999-го відбувся перший невеликий тур, протягом якого група їздила по південному сході Фінляндії в компанії з Barathrum. По закінченні гастролей Оллі заявив, що він хоче вчитися і не братиме участі в проекті. Це підштовхнуло Ярмо і Алтті до набору повноцінного складу, і незабаром кадрове питання було вирішене.

Обов'язки розподілилися так: Алтті (бас, вокал), Ярмо (гітара), Антті Талала (гітара), Пасі Хітула (клавішні) і Петрі Санкала (ударні). Ґрунтовно оновлена команда витратила весну і літо на підготовку матеріалу, а до кінця року вирушила в улюблену «Tico Tico». Chaotic beauty з'явився у продажу на початку 2000 року, й одразу ж отримав схвальні відгуки по всьому світу. Закордонні компанії кинулися навперебій ліцензувати диск, а самі Eternal Tears of Sorrow подалися в європейське турне разом з Nightwish і Sinergy.

По закінченні гастролей на місці Талала опинився інший Антті — Кокко, що грав до цього в Kalmah. Наприкінці 2000-го колектив записав декілька нових пісень, а до створення нового альбому приступив на початку наступного року. Успіх супроводжував EToS, і A virgin and a whore посів 39-е місце у фінських чартах. На даному етапі колектив вирішив зробити паузу у своїй діяльності, а на початку 2003-го Eternal Tears of Sorrow взагалі оголосили про свій розпуск, аргументуючи це тим, що в учасників з'явилось бажання спробувати попрацювати над чимось зовсім іншим або взагалі покинути музичний бізнес.

У лютому 2005 група заявила, що збирається повернутись. Протягом року вони працювали над записом нового альбому, й у квітні 2006 вийшов Before the Bleeding Sun.

Після небувалого досі успіху групи з наймелодійнішим та найсильнішим на той момент альбомом група взялась за створення нового альбому. Та тут її очікували проблеми зі складом. Першим з попереднього складу EToS пішов барабанщик Петрі Санкала через погіршення здоров'я. Це сталось якраз в розпалі туру, і на його місце прийшов Юха Рааппана, який досить швидко перейняв концепцію гри і звучання нового альбому. Скоро групу покинув гітарист Рісто Руут, на зміну йому прийшов молодий, але талановитий гітарист Мікі Ламмассаарі.

У травні 2009 вийшов альбом Children of the Dark Waters, який був дуже високо оцінений критиками і фанами. Еволюціонувавши від атмосферності Before the Bleeding Sun до симфонізму, звук став ще більш насиченим і важким, зберігши при цьому дез-металічну основу.

За словами музикантів, Children of the Dark Waters є концептуальним альбомом — продовжує тему, розпочату в пісні Angelheart, Ravenheart з попереднього Before the Bleeding Sun.

У лютому 2013 року вийшов сьомий альбом гурту — Saivon Lapsi.[1]

СкладРедагувати

ХронологіяРедагувати

 

Поточний складРедагувати

Колишні учасникиРедагувати

ДискографіяРедагувати

ДемоРедагувати

  • The Seven Goddesses of Frost (1994)
  • Bard's Burial (1994)

АльбомиРедагувати

СинглиРедагувати

  • The Last One for Life (Spinefarm 2001)
  • Tears of Autumn Rain (Suomen Musiikki 2009)
  • Dark Alliance (Massacre 2013)

ВідеокліпиРедагувати

  • Swan Saivo (2013)

ПриміткиРедагувати

  1. Eternal Tears of Sorrow present: “Saivon Lapsi”, November 14, 2012. (англ.) Перевірено 21 квітня 2015 року

ПосиланняРедагувати