Еріосиці

Еріосиці, Еріозіце (Eriosyce Phil. (1872)) — рід сукулентних рослин з родини кактусових.

Етимологія

Eriosyce odieri

Eriosyce villosa

Eriosyce esmeraldana

Eriosyce napina

Назва складається з грец. «erion» — вовна і «sycon» — смоква. Це пов'язано з тим, що плоди рослин за зовнішнім виглядом схожі з голими плодами тутових дерев, але оповиті шерстистими м'якими колючками.

Синоніми

• Ceratistes Labour.
• Chileniopsis Backeb.
• Chileocactus Frič
• Chileorebutia F.Ritter
• Delaetia Backeb.
• Dracocactus Y.Itô
• Euporteria Kreuz. & Buining
• Hildmannia Kreuz. & Buining
• Horridocactus (укр. Хорідокактус) Backeb.
• Islaya (укр. Іслайя) Backeb.
• Neochilenia (укр. Неочіленія) Backeb. ex Dölz
• Neoporteria (укр. Неопортерія) Britton & Rose
• Neotanahashia Y.Itô
• Nichelia Bullock
• Rodentiophila F.Ritter ex Backeb.
• Thelocephala Y.Itô

Опис

Стебло кулясте або дещо видовжене, велике. На колір від зеленого до сіро-блакитного. Багато видів мають стрижневе коріння, і більшість з них схильні до гниття, і, зокрема карликові види. Ґрунт, що використовується, повинен мати відмінний дренаж.

Ареал

Чилі, Перу, Аргентина. На схилах Анд вони можуть підійматися на висоту до 2 000 м над рівнем моря.

Систематика

Рід був описаний Рудольфом Філіппі у 1872 році. Eriosyce був колись дуже малочисленим родом. Але в кінці 20 ст. за висновками, зробленими Робочою групою IOS (Міжнародна організація з вивчення сукулентів), рід Eriosyce поповнився низкою до недавнього часу самостійних родів, які стали його синонімами. Цей рід включає Chileorebutia, Delaetia, Horridocactus, Islaya, Neochilenia, Neoporteria, Pyrrhocactus, Rodentiophila, і Thelocephala.

Сучасна систематика роду базується на дослідженнях Фреда Каттермана, Роберта Волласа, Рето Ніффелера і Урса Егглі.

Вважається, що рід налічує 35 видів.

Догляд та утримання

Влітку потребують багато світла, свіжого повітря і помірного зволоження. Взимку поливають дуже обмежено і утримують при температурі близько 10 °C. Землесуміш має бути поживною із значною кількістю (до 30 %) великозернистого піску і щебеню, pH — близько 5,8. Розмножують насінням. Сіянці ростуть повільно.

Див. також

• Систематика кактусових

Посилання

• Український сайт про кактуси та кактусистів(рос.)
• Eriosyce на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
• Eriosyce на сайті «Desert-tropicals»(англ.)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• http://www.cactiguide.com/cactus/?genus=Eriosyce [Архівовано 26 травня 2011 у Wayback Machine.]
• http://www.theplantlist.org/browse/A/Cactaceae/Eriosyce/ [Архівовано 3 лютого 2020 у Wayback Machine.]

Література

• Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
• Ян Ван дер Неер. Все о кактусах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО» Кристалл", 2004 — 208 с., ил. — ISBN 5-306-00348-6 (рос.)