Diprotodon
| Diprotodon Час існування: Плейстоцен | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Species
| ||||||||||||||
|
†Diprotodon optatum | ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Дипротодон, або «дворізець» (Diprotodon)[1] — рід великих ссавців фауни Австралії з підкласу сумчасті, представляє підряд Вомбатоподібні, один з 8-ми родів родини Diprotodontidae.
Систематика
ред.
Від назви роду Diprotodon походить назва ряду Diprotodontia (=Phalangeriformes) та родини Diprotodontidae («дворізцеві»). Типовий вид роду — Diprotodon optatum. Назва роду пов'язана з наявністю (як і у всіх представників ряду) двох спрямованих вперед різців у нижній щелепі.
Було описано 8 видів дипротодона (Diprotodon optatum Owen, 1838; Diprotodon australis Owen, 1844; D. annextans McCoy, 1861; D. minor Huxley, 1862; D. longiceps McCoy 1865; D. loderi Krefft, 1873; D. bennettii Krefft, 1873 (nec D. bennettii Owen, 1877) та D. bennettii Owen, 1877. Подальші дослідження, у тому числі й аналіз можливого статевого диморфізму та вікової мінливості дозволив говорити, що всі ці «види» є варіантами мінливості одного виду — D. optatum[2].
Час існування і поширення
ред.
Перші зареєстровані останки Diprotodon були виявлені в печері поблизу Веллінгтона (англ. Wellington[en]) в Новому Південному Уельсі на початку 1830-х років майором Томасом Мітчеллом, який надав їх для вивчення серу Річарду Оуену[3]. Diprotodon відомий за докладним описом виду Diprotodon optatum, що описаний із плейстоцену Австралії. Це був найбільший із відомих сумчастих останній із вимерлих представників травоїдних ссавців з ряду дипротодонтоподібних. Diprotodon був першим описаним викопним ссавцем з Австралії (Owen 1838) і один з найвідоміших представників австралійської мегафауни. Дипротодон був широко поширеним по всій Австралії ще у часи, коли цьому континенті сформувалися перші корінні народи, які співіснували з ним протягом тисяч років, до вимирання дипротодонтів близько 25 тис. років тому.
Існує низка доказів, що вид зник внаслідок винищення його плейстоценовими «сумчастими левами», Thylacoleo carnifex.
Морфологія
ред.
Загальна довжина тіла (разом із хвостом) дипротодонтів сягала 3,8 м, висота в плечах — 1,7 м. У верхній щелепі ці ссавці мали по три різці (як і більшість інших ссавців). Щічних зубів було по 4 в кожній щелепі (1 премоляр і три моляри), на них на кожному — по два поперечних гребені. Припускається, що для цих сумчастих був характерний статевий диморфізм у розмірах (самці більші).
Примітки
ред.- ↑ Назва «дворізець» не є усталеною, проте, оскільки за Diprotodontidae «закріплена» назва «дворізцеві», очевидно, рід Diprotodon мав би називатися «дворізець», проте такого опису поки не відомо.
- ↑ Price, G. J. (August 2006). Taxonomy and palaeobiology of the largest-ever marsupial, Diprotodon Owen, 1838 (Diprotodontidae, Marsupialia). Zoological Journal of the Linnean Society. 153: 369—397. doi:10.1111/j.1096-3642.2008.00387.x.
- ↑ «The Great Australian Giant» // «Illustrated Sydney News», Saturday 6 May 1893, p. 12 [Архівовано 23 квітня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
Див. також
ред.Посилання
ред.- Diprotodon optatum (Докладний опис виду та сайті Австралійського музею) [Архівовано 1 серпня 2011 у Wayback Machine.].
- Вірш Роберта Н. Ганна «Пісня про дипротодона» (Robert N. Gunn «The Lay of the Diprotodon» (англ.)), червень 1885 року. У вірші також згадується дослідник Миклуха-Маклай.
|
Це незавершена стаття про викопних ссавців. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |