Dipodomys merriami
Dipodomys merriami — вид гризунів родини Heteromyidae[2]. Назва виду вшановує Клінтона Харта Мерріама. Він зустрічається в зонах життя Верхньої та Нижньої Сонори на південному заході Сполучених Штатів, у Нижній Каліфорнії та на півночі Мексики.
Морфологічні характеристики
ред.Це один з найменших Dipodomys. Він досягає загальної довжини від 23 до 26 см з довжиною хвоста від 13 до 16 см і вагою від 38 до 47 грамів. Колір хутра на зверху зазвичай жовто-коричневий, але значно варіює залежно від підвиду. Низ, задня частина ніг, область над і позаду очей білі. З боків хвоста і на ногах є білі смуги. Помірно довгий тонкий хвіст закінчується темною китицею[3]. На задніх лапах по чотири пальці[4].
Спосіб життя
ред.Тварини зазвичай риють свої прості нори на рівні поверхні біля коріння кущів. Для підтримки хорошого мікроклімату вхід на день засипають землею. Їх раціон складається в основному з насіння, наприклад просопіса або кактусів. Воду п’ють рідко; потреби в рідині можна задовольнити з води, отриманої метаболічно. D. merriami пересуваються двоногими за допомогою задніх лап і можуть стрибати на два-три метри. Стрибаючи назад і вбік, вони можуть втекти від хижаків, таких як сови або змії. У них хороший слух для звуків низької частоти, чому сприяє великий барабанний міхур і розтягнуте середнє вухо. Середня тривалість життя становить три з половиною роки[4].
При спаровуванні самка вибирає собі партнера з найближчого оточення. Ці самці більш сприйнятливі, ніж чужорідні особини; Репродуктивна фаза триває з лютого по липень, але може тривати і до листопада. При двох виводках на рік зазвичай народжується від двох до трьох (з діапазоном від одного до шести) дитинчат, які стають статевозрілими через два-три місяці[4].
Примітки
ред.- ↑ Timm, R.; Álvarez-Castañeda, S.T.; Lacher, T. (2017) [errata version of 2016 assessment]. Dipodomys merriami. IUCN Red List of Threatened Species. 2016: e.T92465716A115515430. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T92465716A22228841.en. Процитовано 20.01.2020.
- ↑ Patton, J.L. (2005). "Family Heteromyidae". In Wilson, D.E.; Reeder, D.M (eds.). Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed.). Johns Hopkins University Press. p. 846. ISBN 978-0-8018-8221-0.
- ↑ David J. Schmidly: The Mammals of Texas. University of Texas Press, 2004, ISBN 978-0292702417, P. 368.
- ↑ а б в Gerardo Ceballos: Mammals of Mexico. Johns Hopkins University Press, 2014, ISBN 978-1421408439, P. 201–202.