Diphasiastrum madeirense
| Diphasiastrum madeirense Lycopodium madeirense | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Diphasiastrum madeirense (J.H.Wilce) Holub, 1975 | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| Lycopodium madeirense J.H.Wilce Diphasium madeirense (J.H.Wilce) Rothm. | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Diphasiastrum madeirense (J.H.Wilce) Holub або Lycopodium madeirense J.H.Wilce — вид трав'янистих рослин з родини плаунові (Lycopodiaceae), ендемік Азорських островів та Мадейри.
Опис ред.
Трав'яна багаторічна рослина, заввишки до 45 см, з повзучим кореневищем, з прямими стеблами до 32 см. Листки 3–5 × 0.7–1.1 мм, чергуються, цілі, ланцетні, з гострою вершиною. Квіти по 3–7 у пучку, гладкі, рожево-пурпурові, з червня по липень[1].
Поширення ред.
Ендемік Макаронезії: Азорські острови (острови Сан-Мігел, Сан-Жорже, Піку, Флореш, Корву), Мадейра (острів Мадейра).[2][3].
Населяє мохові болота, ялівцеві ліси та вологі вересові пустища[4]. На Мадейрі вид відомий лише з однієї місцевості в центрі острова[5].
Загрози та охорона ред.
Ялівцеві ліси, в яких росте вид, як правило, перебувають під загрозою через випасання та будівництво та експлуатацію доріг, у тому числі в охоронних районах. На Флореші кролики та кози часто їдять родючі частини рослини, зменшуючи рівень родючості[5].
Цей вид представлений в додатку I до Конвенції про охорону європейської дикої природи та природних середовищ існування (Бернська конвенція). Він присутній в охоронних районах по всьому ареалу[5].
Джерела ред.
- ↑ Diphasiastrum madeirense. Rede Natura 2000.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Catalogue of Life. Процитовано 03.06.2018. (англ.)
- ↑ The Plant List. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 03.06.2018. (англ.)
- ↑ Carsten Hobohm. Endemism in Vascular Plants. — Springer Science & Business Media, 2013. — С. 133. — ISBN 9789400769137.
- ↑ а б в Christenhusz, M.; Bento Elias, R.; Dyer, R.; Ivanenko, Y.; Rouhan, G.; Rumsey, F.; Väre, H. (2017). Lycopodium madeirense. International Union for Conservation of Nature and Natural Resources. Архів оригіналу за 2 червня 2018. Процитовано 03.06.2018.
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |