Гвоздики китайські
Гвозди́ки китайські (Dianthus chinensis) — вид багаторічних рослин родини гвоздикових.
| Гвоздики китайські | |
|---|---|
| |
| Dianthus chinensis var senperflorens | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Гвоздикоцвіті (Caryophyllales) |
| Родина: | Гвоздикові (Caryophyllaceae) |
| Рід: | Гвоздики (Dianthus) |
| Вид: | Гвоздики китайські (D. chinensis)
|
| Біноміальна назва | |
| Dianthus chinensis L., 1753
| |
Характеристика ред.
Гвоздики китайські росте у вигляді куща. Висота стебел досягає 0,5 м. Листя парні, вузькі, довгі, у деяких сортів — закручені. Карликові види досягають у висоту до 15 см. Період цвітіння з червня по серпень. Цвіте білими, рожевими, бордовими квітами, характерна особливість — прорізи і смужки насиченого бордового кольору на пелюстках.[1]
Поширення ред.
Природно гвоздики китайські ростуть на півночі Китаю, у Кореї та Монголії. Як декоративна рослина вирощується по всьому світі.[2]
В Україні вид росте на узліссях лісів і відкритих схилах — на Поліссі, звичайно; у Лісостепу, рідше; поодинокі місця знаходження в пн. Криму[3]
Використання ред.
Гвоздики китайські це рослина багаторічна, але в країнах з помірним кліматом вирощується як однорічник. У декоративній культурі з 1702 р. За ці роки було виведено численні форми, отримані в результаті селекції і гібридизації. Сьогодні зусилля селекціонерів спрямовані на створення гібридів, що характеризуються компактним кущем, раннім і тривалим цвітінням, квітками різних відтінків. Це дає можливість вирощувати рослини не лише на аматорському рівні, але і в комерційних цілях.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Huxley, A., ed. (1992). New RHS Dictionary of Gardening. Macmillan ISBN 0-333-47494-5.
- ↑ Flora of China: Dianthus chinensis [Архівовано 26 лютого 2006 у Wayback Machine.]
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 83.
|
Це незавершена стаття про гвоздикові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |