Відкрити головне меню

Cuphead — відеогра жанрів «біжи і стріляй» і платформера, розроблена і видана канадською командою StudioMDHR Entertainment. Видана для Windows і Xbox One 29 вересня 2017 року, для macOS 19 жовтня 2019, та для Nintendo Switch 17 квітня 2019 року.

Cuphead
Cuphead icon.jpg
Загальне
Жанр(и) Shoot 'em up і платформер
Платформа M box.svg Microsoft Windows
MacOS logo.svg MacOS
Xbox one logo.svg Xbox One
Nintendo Switch logo transparent.png Nintendo Switch
Творці
Продюсер Марія Мольденхауер, Раян Мольденхауер
Режисер(и) Чад Мольденхауер, Джаред Мольденхауер
Сценарист(и) Єван Скольник
Ігродизайнер(и) Джаред Мольденхауер
Програміст(и) Тоні Кокулуцці, Ерік Біллінгслі
Художник(и) Чад Мольденхауер, Марія Мольденхауер
Композитор(и) Крістофер Маддіган
Технічне
Дата випуску

Windows, Xbox One
29 вересня 2017
macOS
19 жовтня 2018
Nintendo Switch

18 квітня 2019
Вік. обмеження

ESRB: EEveryone

PEGI: 3
Рушій Unity
Режим гри відеогра для двох гравцівd і однокористувацька гра
Носій цифрова дистрибуція
Керування геймпад, мишка і клавіатура
Офіційний сайт(англ.)

Гра виконана в комічному стилі анімації Disney 1930-х років та оповідає про пригоди двох чоловічків — Капхеда і Маґмена, що повинні вчасно перемогти низку ворогів аби врятувати свої душі від Диявола.

Ігровий процесРедагувати

ОсновиРедагувати

Головний герой, Капхед — це чоловічок з головою-чашкою (англ. cup — чашка), що стріляє з пальця по численних ворогах. Він рухається наповненими перешкодами рівнями зліва направо, може бігати, стрибати, присідати, уникаючи при цьому зіткнень з ворогами та їхніх пострілів. Успішні парирування атак (відбивання підсвічених об'єктів долонею) заповнюють спеціальну шкалу, яка дозволяє здійснити спеціальну атаку. На рівнях трапляються монети, за які потім здійснюються покупки інших атак і корисних предметів. При грі вдвох другий гравець керує аналогічним до Капхеда персонажем Маґменом (англ. Mugman, від англ. mug — кухлик).

Переміщення між рівнями відбувається на карті місцевості, що має розгалужені шляхи. Гравець може обирати до якого з декількох рівнів вирушити. На карті знаходяться і магазини, де за монети купуються звичайні та спеціальні атаки. Рівні поділяються на виконані в стилі «біжи і стріляй» з рядовими ворогами та рівні з босами, де позиція героя більш фіксована. По закінченню рівня виводиться звіт зі статистикою успіхів гравця.

ПредметиРедагувати

За монети в магазинах можна придбати корисні предмети, що екіпіруються персонажем і наділяють його додатковими здібностями:

  • Точильний брусок (англ. Whetstone) — дозволяє відбивати постріли ворогів назад.
  • Парирувальний цукор (англ. Parry Sugar) — екіпірувавши його, персонаж автоматично парирує атаки під час стрибка.
  • Димова бомба (англ. Smoke Bomb) — наділяє здатністю здійснювати ривки, під час яких персонаж прихований і невразливий.
  • Кава (англ. Coffee) — автоматично поступово заповнює шкалу спеціальної атаки, коли персонаж не атакує.
  • Серце (англ. Heart) — наділяє більшим запасом здоров'я, але послаблює атаки на 5 %.
  • Два серця (англ. Twin Hearts) — наділяє ще більшим запасом здоров'я, але послаблює атаки на 10 %.

СюжетРедагувати

Капхед і Маґмен — брати-чашки, що не послухавшись попереджень старого Чайника вирушають до казино. Ним керує Диявол і коли брати майже виграють джекпот, він підмовляє поставити власні душі. Капхед і Маґмен програють та благають не забирати їхні душі. Диявол погоджується помилувати їх, якщо ті зберуть до опівночі наступного дня контракти на душі, викрадені іншими боржниками. Коли брати повертаються додому, Чайник дає їм зілля, що дозволяє стріляти з пальців і Капхед з Маґменом вирушають на пошуки.

Брати забирають контракти Картоплини, Цибулини та Моркви в саду, а в лісі — згустка слизу Гупі ля Гранде. В барі вони перемагають жаб-боксерів Ріббі і Крокса, а потім у повітрі дирижабль Хільду Берг і в лісі гвоздику Кагні. Потім відбирають контракти в баронеси фон Бон Бон в землі солодощів Шугарленді, клоуна Беппі в луна-парку, джина Джиммі, птаха Воллі Ворблс і дракона Гріма Сірника. Їм вдається добути контракт королеви бджіл Ханібаттомс, капітана Брайніберда, кота Вернера Вермана. На звалищі вони долають божевільного доктора Кагла, а в морі сирену Калу Марію. Далі вони отримують контракти актриси Саллі Стейджплей і Потяга-привида.

Прийшовши в казино, брати зустрічають Королівського Кубика, що намагається зупинити їх, боячись, що коли вони здолали всіх боржників, то позбудуться і Диявола. Кубик викликає на підмогу своїх спільників, але всі вони врешті програють. Потім брати стикаються з самими Дияволом. Від результатів бою залежить фінал гри.

Хороший фінал. Перемігши Диявола, брати спалюють усі контракти, про що повідомляють боржникам. Ті приєднуються до святкування, де Чайник пишається Капхедом і Маґменом. Наприкінці оповідач натякає на продовження.

Поганий фінал. Якщо Капхед і Маґмен програють, Диявол заволодіває їхніми душами та перетворює на своїх слуг. Одержимі злом, вони регочуть разом з Дияволом, який обіцяє, що тепер у них «добіса часу».

РозробкаРедагувати

 
Анімація 1930-х наслідується в Cuphead

Cuphead розроблялася незалежною студією StudioMDHR Entertainment і стала її першою відеогрою. Студія початково складалася з двох братів Чада і Джареда Молденхауерів[1]. Пізніше до них приєдналась дружина Чада Марія як продюсерка і художниця. Розробка гри почалася в 2012 році та відбувалася вдома у розробників в Онтаріо[2]. Джерелами натхнення слугували мультфільми першої половини XX століття, передусім Disney, Fleischer Studios, Аба Айверкса, Гріма Натвіка і Вілларда Боускі, особливо про Бетті Буп, Міккі та Мінні Маус і «Silly Symphonies»[1]. Перші спроба створити відеогру відбулася в братів у 2000 році, але тоді їм не вистачило ресурсів. Це мали бути гра в стилі Contra і мальована гра про ніндзя. Брати вирішили спробувати ще раз після успіху інді-ігри Super Meat Boy, розробленої Team Meat в 2010 році[3]. Зразками слугували Contra, Mega Man і Super Mario World[2].

Молденхауери планували Cuphead як складну «ретро-гру», в якій основна увага приділяється геймплею, а не сюжету. Вони задумали відмовитися від типового сюжету виду «діва в біді», натомість Капхед постійно створює проблеми самому собі[1]. Розробники планували перевершити Світовий рекорд Гіннеса за кількість битв c босами в грі жанру run-and-gun, маючи більше 30 босів в грі, в той час як попередній рекорд був поставлений з 25[4].

Багато графіки для гри було виконано вручну, а книга, з розкриття якої починається сюжет, була створена в натуральну величину[5]. Фони малювалися акварельними фарбами, а анімація виконувались покадрово чорнилом на прозорій плівці, після чого оцифровувались і розфарбовувались на комп'ютері[6]. Загалом було створено 45000 шарів плівки, що робить Cuphead відеогрою з найбільшою кількістю ручної анімації[2]. Початково гра розроблялася на XNA framework, але в 2014 її рушієм було обрано Unity, адже він одразу мав зручні інструменти для 2D анімації та дозволяв швидко портувати гру на різні платформи[7].

На 2015 рік студія вже складалася з 15-и людей, включаючи 5-х художників[6]. Хоча Cuphead була показана під час прес-конференції Xbox на Electronic Entertainment Expo 2014 року, на виставці в неї не можна було зіграти. На E3 2017 відбувся анонс дати виходу — 29 вересня 2017 року[3].

МультсеріалРедагувати

У липні 2019 року було анонсовано мультсеріал «Cuphead Show!» за мотивами гри, що транслюватиметься Netflix[8].

Оцінки й відгукиРедагувати

Огляди
Світові
ВиданняОцінка
Edge8/10[13]
EGM9.5/10[14]
Game Informer8/10[15]
GameSpot8/10[16]
GamesRadar     [17]
Giant Bomb     [18]
IGN8.8/10[19]
PC Gamer (US)86/100[20]
Агрегатори
АгрегаторОцінка
MetacriticPC: 88/100[9]
XONE: 86/100[10]
NS: 87/100[11]

Cuphead зібрала загалом позитивні відгуки та здобула на агрегаторі Metacritic середню оцінку 88 балів зі 100 для ПК, 86 зі 100 для Xbox One та 87 зі 100 для Nintendo Switch. Загальним було визнання видатного візуального стилю та складності гри[9].

Giant Bomb відзначили складність гри, що робить її «грою не для всіх», але також спонукає повторно проходити рівні. Особливі похвали стосувалися стилю, виконаному в традиціях раннього Діснею, а Капхед порівнювався з Міккі Маусом. «Насичений геймплей, що супроводжується неймовірно добре реалізованою естетикою, робить геймплейний досвід справді незабутнім»[18].

Згідно Game Informer, Cuphead — гра з набільш примітним візуальним стилем за останні роки, що наслідує найкращі (і найдивніші) мультфільми 1920-30-х. Крім того відзначалася музика тих років у жанрах реґтайму та діксіленду. Вони сповна компенсують складність гри, що змушує як «сміятись, так і скреготати зубами»[15]. GameSpot назвали Cuphead «Вражаючим відродженням забутої форми мистецтва з відчуттям сучасності»[16].

Згідно рецензії PC Gamer, «Величезна частина привабливості Cuphead полягає в очікуванні того, яка чудернацька химерність чекає на вас далі»[20].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Gaming articles on Engadget. Engadget (en). Процитовано 2019-08-02. 
  2. а б в Webb, Kevin. Here's how the family behind the indie video game 'Cuphead' sold 3 million copies without any formal training in game design. Business Insider. Процитовано 2019-08-02. 
  3. а б Leone, Matt (2017-12-07). Cuphead artists illustrate the game’s five-year dev cycle. Polygon. Процитовано 2019-08-02. 
  4. Pitcher, Jenna (2014-06-09). Cuphead is a game. Watch it, view it. Polygon. Процитовано 2019-08-02. 
  5. Light, David (2019-01-22). 'Cuphead' Devs Open Up About Tireless Game Development. GameDevolution (en-US). Процитовано 2019-08-02. 
  6. а б Webster, Andrew (2017-09-28). Cuphead: creating a game that looks like a 1930s cartoon. The Verge. Процитовано 2019-08-02. 
  7. Cuphead Game Update and Unity. | Studio MDHR (en-US). 2014-05-07. Процитовано 2019-08-02. 
  8. The Cuphead Show announced, in development at Netflix. Jack of All Controllers (en-US). 2019-07-09. Процитовано 2019-08-02. 
  9. а б Cuphead for PC Reviews. Metacritic. CBS Interactive. Процитовано October 2, 2017. 
  10. Cuphead for Xbox One Reviews. Metacritic. CBS Interactive. Процитовано September 29, 2017. 
  11. Cuphead for Switch Reviews. Metacritic. CBS Interactive. Процитовано April 18, 2019. 
  12. Makendonski, Brett (September 29, 2017). Review: Cuphead. Destructoid. Процитовано September 29, 2017. 
  13. Cuphead. Edge (313) (Future). November 9, 2017: 114–115. ISSN 1350-1593. 
  14. Carsillo, Ray (October 4, 2017). Cuphead review. EGMNow. Процитовано October 4, 2017. 
  15. а б Cork, Jeff (October 2, 2017). Cuphead. Game Informer. Процитовано March 20, 2019. 
  16. а б Brown, Peter (September 29, 2017). Cuphead Review. GameSpot. Процитовано September 29, 2017. 
  17. Sullivan, Lucas (September 29, 2017). Cuphead review: 'Stands tall among the best 2D shooters of all time'. GamesRadar. Процитовано September 29, 2017. 
  18. а б Pack, Ben (October 12, 2017). Review: Cuphead. Giant Bomb. Процитовано October 12, 2017. 
  19. Skrebels, Joe (October 2, 2017). Cuphead review. IGN. Процитовано October 2, 2017. 
  20. а б Schilling, Chris (October 2, 2017). Cuphead review. PC Gamer. Процитовано October 2, 2017. 
  21. Plante, Chris (September 29, 2017). Cuphead review. Polygon. Процитовано September 29, 2017. 
  22. Ahern, Colm (October 2, 2017). Cuphead review. VideoGamer.com. Процитовано October 2, 2017. 

ПосиланняРедагувати