Відкрити головне меню
Ліщина турецька
Ліщина турецька в Королівському ботанічному саду, Онтаріо
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Букоцвіті (Fagales)
Родина: Березові (Betulaceae)
Рід: Ліщина (Corylus)
Вид: Ліщина турецька
Біноміальна назва
Corylus colurna
L. , 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Corylus colurna
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Corylus colurna
EOL logo.svg EOL: 1147596
IPNI: 295453-1
ITIS logo.svg ITIS: 506808
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 101193

Ліщи́на тур́ецька[1], або ведмежа[2] (Corylus colurna L.) — дерево родини березових (Betulaceae).

Зміст

ОписРедагувати

Ліщина турецька — дерево висотою до 25 м з густою широкопірамідальною кроною. Стовбур добре сформований, вкритий світло-сірою, пластинчастою корою. Бруньки до 6 мм довжиною, подовгасто-яйцеподібні, червоно-бурі, опушені, часом голі. Листки великі, овальні, темно-зелені, з подвійно-зубчастим краєм, на довгих, залозисто-опушених черешках. Плід — горіх з повстистою обгорткою, яка цілковито покриває горіх і розсічена на довгі, покручені або зігнуті частки, в рази довші від розміру горіха. Горіхи з товстою міцною шкаралупою, стиснуті з боків, зібрані в пучки по 3-7.

 
Будова крони

ПоширенняРедагувати

Ліщина турецька походить з Балкан, Кавказу, Північного Ірану, Гімалаїв. У парках України її розводять рідко. У Прикарпатті і Закарпатті вона добре акліматизувалась, перспективна не лише в зеленому господарстві, але й у лісових посадках, добре росте в затишних місцях у багатих типах умов місцезростання[3].

Практичне використанняРедагувати

Деревина ліщини турецької гарного рожевого відтінку, високо цінується при виробництві меблів, через що в багатьох місцях природного поширення вона була майже цілковито вирубана. В СРСР була занесена до Червоної книги як зникаючий реліктовий вид[4].

У декоративних посадках рекомендується висаджувати алеями, рідкими групами та солітерами.

Горішки їстівні і смачні, але їх промислова цінність невисока через дуже товсту і тверду шкаралупу.

Оскільки ліщина турецька не дає кореневих відростків, а росте одностовбурним деревом, її зручно використовувати як підщепу для культурних сортів лісових горіхів.

ПриміткиРедагувати

  1. Corylus colurna // Ю. Кобів. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н. и др. Определитель высших растений Украины. — Киев: Наук. думка, 1987. — С.62
  3. Бродович Т. М., Бродович М. М. Атлас дерев і кущів заходу України. — Львів: Вид-во «Вища школа», 1973. — С. 52
  4. Лещина/Лесная энциклопедия в 2-х томах./гл. ред. Воробьев Г. И. — Москва: Сов. энциклопедия, 1985. — Т. 1. — С. 560.(рос.)

Джерела і посиланняРедагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ліщина турецька