Conorhynchus
Conorhynchus palumbus (Olivier, 1807) у пустелі Негев
Conorhynchus palumbus (Olivier, 1807) у пустелі Негев
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Надродина: Довгоносикоподібні (Curculionoidea)
Родина: Довгоносики (Curculionidae)
Підродина: Lixinae
Триба: Cleonini
Рід: Conorhynchus
Motschulsky, 1860
Посилання
Вікісховище: Conorhynchus
Віківиди: Conorhynchus

Conorhýnchus — рід жуків родини Довгоносики (Curculionidae).

Зовнішній вигляд ред.

Жуки цього роду мають середній та досить великий розміри: 9.5-18 мм у довжину. Основні ознаки[1]:

  • головотрубка товста, коротка, звужена до вершини, із серединним кілем та трикутним майданчиком біля вершини
  • 1-й  членик джгутика вусиків мінімум у 1.5 рази коротший за 2-й
  • передньоспинка з перетяжкою біля переднього краю і лопатями за очима;
  • надкрила при основі не вужчі, ніж передньоспинка, боки їх паралельні або розширені назад
  • гомілки тонкі, передні стегна товсті, 1-й та 2-й членики задніх лапок видовжені, знизу вкриті шипами, передні лапки знизу частково вкриті підошвами
  • Тіло зверху та знизу звичайно вкрите сірими або жовтувато-сірими лусочками; на межі 1-го і 2-го черевних стернітів та основи решти стернітів голі й темні

Докладний опис морфології Conorhynchus дивись[2], а фотографії видів цього роду — на[3].

Спосіб життя ред.

Для переважної більшості видів не вивчений, ймовірно, він типовий для Cleonini. Імаго зустрічаються у засолених та/або посушливих біотопах і пов'язані з рослинами родини лободових. У Туркменістані дорослі жуки Conorhynchus faldermanni живляться листям, личинки годуються на корінні, для заляльковування будують ґрунтові колисочки, у яких і зимують жуки нового покоління[4]. У пустелі Негев (Ізраїль) личинки Conorhynchus palumbus на корінні курая Salsola inermis будують з ґрунту захисні камери із щільними стінками, розвиваються, заляльковуються у них, а дорослі жуки лишаються у цих камерах тривалий час, переживаючи несприятливі умови[5].

Географічне поширення ред.

Майже всі види цього роду мешкають у межах східної частини Палеарктики, доходячи на захід до Ірану. Лише окремі види відомі з півдня європейської частини Росії, Закавказзя, Туреччини, Греції, Італії, Близького Сходу та Марокко[6]. Один вид — Conorhynchus nigrivittis зареєстрований і в фауні України[7].

Практичне значення ред.

Жука Conorhynchus pulverulentus (під назвою Conorhynchus conicirostris) включено до основних шкідників бурякових плантацій Північного Казахстану[8]. Часом називають шкідниками буряку й інші види цього роду, але даних про реальні економічні збитки при цьому не наводиться.

Класифікація ред.

Деякі види, що раніше відносили до цього роду, зараз включені до родів Pycnodactylopsis та Temnorhinus. Описано щонайменше 16 видів роду Conorhynchus[6]:

  • Conorhynchus argillaceus Motschulsky, I860
  • Conorhynchus balassogloi Faust, 1883
  • Conorhynchus candidulus Faust, 1890
  • Conorhynchus dissimulatus Menetries, 1849
  • Conorhynchus excavatus Zoubkoff, 1833
  • Conorhynchus fahraei Chevrolat, 1873
  • Conorhynchus faldermanni Fåhraeus, 1842
  • Conorhynchus globifrons Faust, 1904
  • Conorhynchus kindermanni Faust, 1904
  • Conorhynchus lacerta Chevrolat, 1873
  • Conorhynchus luigionii A. Solari & F. Solari, 1905
  • Conorhynchus nigrivittis Pallas, 1781
  • Conorhynchus palumbus Olivier, 1807
  • Conorhynchus pulverulentus Zoubkoff, 1829
  • Conorhynchus relictus Meregalli, 2002
  • Conorhynchus schrenkii Gebler, 1844

Примітки ред.

  1. Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 21
  2. Арзанов Ю. Г. К познанию систематики рода Conorhynchus sensu lato (Coleoptera: Curculionidae: Lixinae)//Кавказский энтомол. бюлетень, 2005, т. 1, вып. 1, с. 57-64. http://ssc-ras.ru/files/files/7_Arzanov.pdf [Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine.]
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 13 липня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. Токгаев Т., Непесова М. Материалы к фауне и экологии долгоносиков (Coleoptera, Curculionidae) юго-восточной Туркмении // Известия АН Туркменской ССР. Серия биол. Наук, 1964, № 1, с. 53-59
  5. Shelef O., Helman Y., Friedman A.-L.-L., Behar A., Rachmilevitch S.> Tri-Party Underground Symbiosis between a Weevil, Bacteria and a Desert Plant // PLoS ONE, 2013, 8(11): e76588. doi:10.1371/journal.pone.0076588
  6. а б Meregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 441–442. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700 pp.
  7. Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
  8. Алеева М. Н. Долгоносики, вредящие свёкле в Джамбулской области Казахской ССР // Тр. Респ. ст. защиты раст. Казах. фил ВАСХНИЛ. 1953, т. 1, с. 4-43