Відкрити головне меню

Зовнішній виглядРедагувати

Жуки середніх і досить великих розмірів. Головні ознаки[1]:

  • вусикові борозенки від місця прикріплення вусиків доходять майже до вершини головотрубки ;
  • головотрубка товста, облямована кілями, зверху з одним-трьома повздовжніми кілями;
  • передньоспинка вкрита особливою скульптурою або (інколи) вкрита звичайними крапками;
  • 2-й членик задніх лапок за довжиною дорівнює 3-му, або довший від нього.

Форма тіла звичайно довгаста. Забарвлення верхньої частини тіла — із візерунком з плям та ліній білих, сірих, коричневих тонів та чорних тонів. Воно утворене лусочками, волосками і пилковидним наліо, а також рельєфними опуклостями та заглибленнями[2].

Спосіб життяРедагувати

Усі Cleonini рослинноїдні. Місця їх мешкання пов'язані з трав'янистими, рідше — дерев'янистими рослинами, листям і стеблами яких вони харчуються. Здебільшого це рослини з родин амарантових (Chenopodiaceae), айстрових (Asteraceae), бобових (Fabaceae) та інших. За харчовою спеціалізацією більшість Cleonini є широкими олігофагами.

Преімагінальні стадії (яйце, личинка, лялечка) Cleonini здебільшого розвиваються вкоренях рослин або в ґрунті навколо коренів, інколи в кореневій шийці — місці з'єднання кореня й стебла[3].

Самка для відкладання яйця вигризає заглиблення у рослинній поверхні, а відклавши яйце, звичайно замуровує його. Часто-густо яйце відкладається просто у заглиблення в ґрунті поблизу кореневої шийки[4]. Личинки деяких видів, розвиваючись у корені, утворюють аномальне розростання рослинних тканин — гал[5].

Усі Cleonini української фауни дають одне покоління на рік. Зимують звичайно імаго, причому поза межами кормової рослини — у верхньому шарі ґрунту, підстилці, попід камінням[6].

Основні природні регулятори чисельності Cleonini — низка видів паразитичних комах, грибів та хижі хребетні[7][8].

Географічне поширення і походженняРедагувати

Описано близько 600 рецентних і декілька десятків вимерлих видів Cleonini. Більша їх частина мешкає у Палеарктиці (~480 видів), помітно менше їх у Афротропіці (~70), Неарктиці (~50), Неотропіці (~90) Індо-Малайській області (~30)[9]. В Україні мешкає близько 40 видів Cleonini, кількість видів в локальних фаунах України, як і в Палеарктиці в цілому, зменшується у напрямку «південь→північ»[10]. На поширення й чисельність Lixini впливає діяльність людини[11]. Через її негативний вплив один вид цієї триби — Левкомігус білосніжний занесений до Червоної книги України[12].

Вважають, що можливими предками Cleonini біли предкові форми сучасного роду Atactogaster, що є носієм досить примітивних морфологічних ознак. Ті предки в олігоцені жили у Південно-Східній Азії[13]. Звідти ж вони згодом розселялися, утворюючи в нових умовах численні нові форми, що стали родами вказаної триби.

Значення у природі та житті людиниРедагувати

В екосистемах Cleonini є суттєвою ланкою кругообігу речовин та енергії, в першу чергу як фітофаги — споживачі рослинної органіки, конкуренти інших рослиноїдних тварин. Вони важливі також як їжа для паразитів. Окремі види цієї триби завдають економічно відчутної шкоди сільському господарству (звичайний буряковий довгоносик) та піскозакріплювальним насадженням[14]. Проте більшість видів у цьому відношенні нейтральні либонь можуть становити хіба що потенційну загрозу для культивованих рослин. Деякі Cleonini використовувались або випробовувались як гербіфаги — винищувачі бур'янів.

КласифікаціяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 55
  2. Фотогалерею Cleonini дивись на Ukrainian Biodiversity Information Network — Національній мережі інформації з біорізноманіття: http://ukrbin.com/index.php?id=22645
  3. Воловник .В. О связях долгоносиков-ликсин с различными органами растений (Coleoptera, Curculionidae, Lixinae) // Кавказский энтомол. Бюллетень, т. 4, вып. 1, с. 87-91.http://www.zin.ru/animalia/Coleoptera/pdf/volovnik_lixinae_plant_organs_2008.pdf
  4. Воловник С. В. О распространении и экологии некоторых видов… I. Триба Cleonini. //Энтомологическое обозрение, 1989, т. 68, вып. 1, с. 86-92. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/pdf/volovnik_cleonini_1989.pdf
  5. Воловник С. В. Долгоносики Lixinae (Coleoptera, Curculionidae) как галлообразователи // Зоологический журнал, 2010, том 89, № 7, с. 828–833. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf13.htm
  6. Gültekin L. Hibernation places and behavior of some weevil species (Coleoptera: Curculionidae) //Caucasian Entomological Bull., 2008, v. 4, № 2, p. 209–213
  7. Volovnik S.V. On parasites and predators of Cleoninae weevils (Col. Curculionidae) in Ukrainian steppe // Anz. Schadlingskde., Pflanzenschutz, Umweltschutz, 1994, Bd. 67, H. 4, S. 77-79.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf18.htm
  8. Воловник С. В. Биоценотические связи долгоносиков-ликсин (Coleoptera: Curculionidae, Lixinae) и зоофагов // Кавказский энтомологический бюллетень, 2011, т. 7, вып. 2, с. 163–167/. http://www.zin.ru/ANIMALIA/Coleoptera/pdf/volovnik_lixinae_2011.pdf
  9. За Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 24, із доповненнями
  10. Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptеra, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
  11. Воловник С. В. Влияние хозяйственной деятельности на жуков-долгоносиков подсемейства Cleoninae (Coleoptera, Curculionidae) // Вестник зоологии, 1984. № 4, с. 46-49.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf17.htm
  12. http://redbook-ua.org/item/
  13. Арзанов Ю. Г. Обзор палеарктических видов… // Кавказский энтомол. бюллетень, 2014, т. 10, вып.2, с. 261–270. http://www.zin.ru/animalia/coleoptera/pdf/arzanov_2014_ammocleonus.pdf
  14. Долин В. Г., Стовбчатый В. Н.(ред.) Вредители сельскохозяйственный культур и лесных насаждений. Т. 2. К. : Урожай, 1988, с.  110—111
  15. Meregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 437. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. — 700 pp.
  16. За Alonso-Zarazaga, M.A. & Lyal, C.H.C. A world catalogue of families and genera of Curculionoidea (Insecta: Coleoptera) (excepting Scolytidae and Platypodidae). Entomopraxis, Barcelona: 1999. — 315 pp.http://www.zin.ru/animalia/coleoptera/pdf/alonso_zarazaga_1999_weevil_catalogue.pdf (зі змінами)