Декол золотистий
| Декол золотистий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець декола золотистого
 Самиця декола золотистого
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Colaptes auratus (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Декол золотистий[1] (Colaptes auratus) — середнього розміру північноамериканський птах родини дятлових (Picidae), який також є одним з небагатьох дятлів, що мігрує до Південної Америки, на Кубу та Кайманові острови. Птах любить сидіти на дереві, тому часто можна його побачити на гілках. Широко розповсюджений, яскравий, помітний птах з голосним криком.
Вигляд ред.
Яскраво забарвлений дятел з червоною «косинкою» на потилиці, сіро-брунатною головою і шиєю, чорним нагрудником і пістрявим корпусом - спина і крила зверху з поперечними чорними смугами на буруватому фоні, а боки, груди і низ - із темними «яблуками» на світлішому бежевому. В польоті птах демонструє чудові золотисті, у деяких підвидів — рудуваті чи рожеві — пера низу крил і хвоста. Існує кілька підвидів, які відрізняються певними елементами забарвлення. Самці можуть мати чорні або червоні «вуса», відсутні або тьмяні у самок. У інших форм відсутня або неясно виражена «косинка» на потилиці. Дві найпоширеніші форми - червонострижнева (у якої стрижні махових пер і хвоста рожеві), більше приурочена до Заходу Північної Америки і жовтострижнева (стрижні жовтого кольору) — східна[2].
Поведінка ред.
Залицяння ред.
Деколів золотистих легко побачити і почути навесні, напочатку сезону розмноження, коли вони видають голосні крики «войка-войка-войка» і «кекекекеке». Як зазначають деякі дослідники, у деколів останній може часто замінювати дріб[3]. У цей час вони паруються, конкурують між собою та захищають територію, будучи зручними об'єктами спостереження. Для влаштування гнізда використовують дупла, які вони або використовують повторно, або видовбують у тому самому дереві. Виявити дупло можна за свіжими скіпками. Птахи найбільш активні поблизу свого дупла. В інший час вони проявляють подібну поведінку восени, безпосередньо перед міграцією. Територія живлення трохи менша від кілометра, — таку площу пара може старатись захистити перед відкладанням яєць, але у гніздовому періоді птахи вступатимуть у конфлікт із порушниками лише в безпосередній близькості від гнізда[4]. Деколи створюють пару на життя, повертаючись на ту саму гніздову територію, однак процедура залицяння, іноді втрьох, з конкуруючими птахами, повторюється щороку.
Гніздування ред.
Дупло влаштовують у стовбурах сухих дерев, у сухих верхівках чи конарах на живих деревах, а часом (дуже рідко) навіть у норі на землі. Як правило, дупло золотистого декола можна виявити на висоті від 3 до 10 м. Отвір близько 5 см діаметром. Всередині вистелене самими лише деревними стружками. Дзьоб декола загнутий, не такий міцний, як у інших дятлів, то ж вони користають із природних дір, притрухлого дерева чи сучкових отворів. Знайшовши таке дерево, пара деколів використовує його з року в рік. Обоє птахів довбають дупло, але самець бере на себе переважну частку роботи. Можна знайти багато початих, але не скінчених дупел — чи то через твердість деревини, чи через незручне розміщення. Часом птахи, обстеживши, використовують те саме дупло з невеликими поправками[5].
-
декол у польоті -
декол обстежує дупло -
декол визирає з дупла -
декол вилітає з дупла
Примітки ред.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Northern flicker//Farrand John jr. Eastern Birds. An Audubon handbook. — New York: McGraw-Hill Book Company, 1988. — P. 308.
- ↑ Common Flicker//Donald W. Stokes. A guide to bird behavior. — Vol. I. — Toronto: Little, Brown & Co, 1979. — P. 95.
- ↑ Там само. — С. 99.
- ↑ Там само. — С. 101.