Кукліло
| Кукліло | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Кукліло чорнодзьобий (Coccyzus erythropthalmus)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| * Saurothera Vieillot, 1816[1] | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Куклі́ло[9] (Coccyzus) — рід зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Представники цього роду мешкають в Північній і Південній Америці[10].
Опис ред.
Кукліло — зозулі середнього і великого розміру зі стрункими тілами, довгими хвостами і сильними ногами. Їхня довжина варіюється від 25 до 55 см, а вага — від 42–225 г. У багатьох кукліло на нижній стороні хвоста є смугастий, чорно-білий візерунок. Вони живуть в різноманітних лісах, лісових масивах і мангрових заростях.
На відміну від багатьох інших зозуль, кукліло не практикують гніздовий паразитизм, а самі доглядають за пташенятами. Вони будують гнізда на деревах і відкладають два або більше яєць. Північні і чорнодзьобі кукліло іноді підкладають яйця в гнізда інших птахів, однак вони можуть і самостійно насиджувати кладку.
Північні види, такі як північні і чорнодзьобі кукліло, мігрують на далекі відстані і зимують в Центральній і Південній Америці. Іноді бродячі особини цих видів з'являються в Західній Європі. Тропічні види є переважно осілими.
Під час сезону розмноження кукліло є дуже голосистими птахами, їхні гучні крики можно постійно почути. Вони живляться великими комахами, такими як цикади і оси, а також гусінню (зокрема покритими отруйними волосинками і через це неїстивними для більшості інших птахів). Тако, яких раніше відносили до роду Saurothera, є великими і сильними зозулями. Вони живляться на хребетних, зокрема на ящірок.
Види ред.
Виділяють тринадцять видів:[11]
- Кукліло бурий (Coccyzus melacoryphus)
- Кукліло північний (Coccyzus americanus)
- Кукліло білочеревий (Coccyzus euleri)
- Кукліло мангровий (Coccyzus minor)
- Кукліло кокоський (Coccyzus ferrugineus)
- Кукліло чорнодзьобий (Coccyzus erythropthalmus)
- Кукліло рудий (Coccyzus lansbergi)
- Піая ямайська (Coccyzus pluvialis)
- Піая гаїтянська (Coccyzus rufigularis)
- Тако ямайський (Coccyzus vetula)
- Тако кубинський (Coccyzus merlini)
- Тако пуерто-риканський (Coccyzus vieilloti)
- Тако гаїтянський (Coccyzus longirostris)
Етимологія ред.
Наукова назва роду Coccyzus походить від слова дав.-гр. κοκκυζω — кукувати.[12].
Примітки ред.
- ↑ а б L.J.P. Vieillot: Analyse d’une nouvelle ornithologie élémentaire. Paris: Deteville, libraire, rue Hautefeuille, 1817, s. 28.
- ↑ F. Jarocki: Zoologia czyli zwierzętopismo ogólne podług naynowszego systemu ułożone. T. 2: Ptáki. Warszawa: Drukarnia Łątkiewicza, 1821, s. 36.
- ↑ F. Boie. Bemerfungen über species und einige ornithologische familien und sippen. „Isis von Oken”. 24, s. 541, 1831.
- ↑ W. Swainson. On the natural history and relations of the family of Cuculidce or Cuckoos, with a view to determine the series of their variation. „Magazine of Zoology and Botany”. 1 (5), s. 436, 1837.
- ↑ Ch.L. Bonaparte. Conspectus Volucrum Zygodactylorum. „Ateneo Italiano”. 2, s. 121, 1854.
- ↑ J. Cabanis. Zur Ornithologie von Jamaica. Nach Osburn, Sclater und Gosse zusammengestellt. „Journal für Ornithologie”. 10, s. 203, 1862.
- ↑ P.L. Sclater: Catalogue of a collection of American birds. London: N. Trubner and Co., 1862, s. 321.
- ↑ J. Cabanis & F. Heine: Museum Heineanum: Verzeichniss der ornithologischen Sammlung des Oberamtmann Ferdinand Heine, auf Gut St. Burchard vor Halberstadt. T. 4: Klettervögel. Cz. 1: Kuckuke und Faulvögel. Halberstadt: In Commission bei R. Frantz, 1862–1863, s. 79.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Payne, R.B. (2005). The Cuckoos. Oxford University Press. ISBN 0-19-850213-3.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 112. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Джерела ред.
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
- Del Hoyo, J., Elliot, A. & Sargatal, J. (Herausgeber) (1997). Handbook of the Birds of the World. Volume 4: Sandgrouse to Cuckoos. Lynx Edicions. ISBN 84-87334-22-9
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |