Королаз північний
Королаз північний | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Climacteris melanurus Gould, 1843 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Королаз північний[2] (Climacteris melanurus) — вид горобцеподібних птахів родини королазових (Climacteridae).
Поширення ред.
Ендемік Австралії. Поширений на півночі та північному заході країни. Трапляється у лісистих районах в Пілбарі та від міста Брум до південно-східного узбережжя затоки Карпентарія.
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:
- Climacteris melanurus melanurus Gould - поширений на більшій частині ареалу;
- Climacteris melanurus wellsi Ogilvie-Grant - широко поширений у західній частині ареалу.
У минулому підвид wellsi вважався окремим видом, але дві популяції, незважаючи на відмінності в забарвленні, генетично дуже схожі, тому наразі їх об'єднують в один вид.
Опис ред.
Тіло завдовжки 16-19 см і вагою до 32 г. Голова, шия та спина червонувато-коричневі. Горло помаранчеве, окремі пір'їни мають чорну облямівку, що створює загальний рябий візерунок. Крила, поперек та хвіст чорні. У самиць горло біле та загальне забарвлення світліше, ніж у самців.[3]
Спосіб життя ред.
Вид мешкає в евкаліптових лісах різних типів. Осілі птахи. Активні вдень. Тримаються парами або невеликими групами. Більшу частину дня проводять у пошуках поживи. Живляться комахами, їх личинками, яйцями та іншими безхребетними, збираючи їх на стовбурах, гілках та під корою дерев.
Моногамні птахи. Сезон розмноження триває з червня по січень. За сезон буває дві кладки. Гнізда будують у дуплах. Дно вистелюють травою та мохом. У гнізді 2-3 яйця. Інкубація триває два тижні. Про пташенят піклуються обидва партнери. Інколи їм допомагають самці попередніх виводків. Гніздо залишають через 20 днів.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2017). Climacteris melanurus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 22 серпня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Morcombe, Michael (2004). Field guide to Australian birds. Steve Parish Publishing.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |