Лунь лучний
Лунь лучний | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Самець (на передньому плані), самка (праворуч),
молодий птах (ліворуч) | ||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Circus pygargus (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||
Ареал C. pygargus Гніздування Шляхи міграції Зимування | ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Лунь лучний[1] (Circus pygargus) — хижий птах родини Яструбові (Accipitridae) ряду Соколоподібні (Falconiformes), один з чотирьох видів роду Лунь (Circus), що зустрічаються в Україні. Гніздовий, перелітний птах.
Зовнішній вигляд
ред.Птах середнього розміру. Схожий на луня польового та луня степового, але самець темніший, сіро-сизий. Черево біле з рудими поздовжніми плямами. Першорядні махові повністю чорні, на крилі чорна поперечна смуга. Надхвістя сірувате (не біле). Самка і молодий птах подібні до таких у польового луня, але мають вужче біле надхвістя. Довжина тіла самця — 410—465 мм, маса тіла — в середньому 275 г. Довжина тіла самки — 470—520 мм, маса тіла — в середьому 355 г.
Дорослий самець лучного луня від дорослого самця польового і степового лунів відрізняється темними смугами на крилах і рудими рисками на грудях та череві; доросла самка від дорослої самки польового і степового лунів — більш чіткими темними щоками в поєднанні зі світлішою шиєю, але достовірно дорослу самку та молодого птаха від дорослої самки та молодого степового луня відрізнити важко.
Ареал виду та його поширення в Україні
ред.Гніздовий ареал охоплює майже всю Європу (за винятком, Скандинавського півострова та північних районів Росії), південну половину Західного Сибіру, Північний Казахстан, Закавказзя. Райони зимівлі лунів з Європи знаходяться в Екваторіальній та Південній Африці.
Майже вся територія України входить до гніздового ареалу, крім Карпат та Кримських гір, в Поліссі та Лісостепу чисельність набагато вища, ніж у Степу.
Чисельність і причини її зміни
ред.Популяція в Європі нараховує 35—65 тис. пар, що становить 50—74 % світової чисельності[2]. На території України гніздиться приблизно 2-3 тис. пар. Найвища щільність у Рівненській області, де, наприклад, на 8 км вздовж р. Льва нараховують 6 гніздових ділянок. В Україні протягом останніх 20 років відбувається скорочення чисельності, спричинене масштабним осушенням боліт в Поліссі та Лісостепу, необдуманим застосуванням пестицидів на великих площах, масовою кампанією по знищенню хижих птахів, в тому числі лунів.
Особливості біології
ред.Типовий мігрант, взимку на території України не трапляється. Весною на місця гніздування прилітає на 10-15 днів пізніше, ніж інші луні — у II-й та III-й декадах квітня.
У центральних та північних районах країни найтиповішими біотопами, де тримається цей лунь, є вологі луки, заболочені низини, болотні системи, в тому числі й осушені. У південній частині оселяється в долинах річок, на рисових чеках, поблизу лиманів тощо.
Гнізда влаштовує завжди на землі серед густої і високої трави. Зазвичай відкладає 4-5 яєць, але може бути від 3 до 10. Кладку насиджує тільки самка, протягом 27-40 діб (в залежності від кількості яєць).
Осіння міграція проходить порівняно рано − у серпні та вересні.
Полює на найрізноманітніших тварин, від комах до плазунів, жаб, дрібних птахів, мишей, нориць, але основу раціону все-таки складають мишоподібні гризуни.
Охорона
ред.Включено до Переліку видів птахів особливої європейської уваги (Категорія 4, статус «Безпечний»). Включено до Червоної книги України (2009), до Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES) (Додаток ІІ), Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій.
В Україні охороняється у заповідниках та національних парках, які знаходяться в Поліссі та Лісостепу. Для вчасного виявлення негативних тенденцій у стані виду необхідно вести моніторинг популяції. З метою кращої охорони бажано розвивати мережу територій, які мають важливе значення для цього виду. Необхідно вести природоохоронну пропаганду серед населення, зокрема по збереженню гнізд хижих птахів та роз'яснювати їх значення в природі.
Див. також
ред.- 8590 Піґарґ — астероїд, названий на честь цього виду птахів[3].
Примітки
ред.- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Посилання
ред.- Полуда А. М. Лунь лучний // Червона книга України. Тваринний світ [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.] / За ред. І. А. Акімова. − К.: Глобалконсалтинг, 2009. − С. 422.
Література
ред.- Зубаровський В. М. Фауна України. Т. 5. Птахи. Вип. 2. Хижі птахи. - К.: Наук. думка, 1977. - 322 с.
- Montagu's harrier species text in The Atlas of Southern African Birds [Архівовано 16 липня 2015 у Wayback Machine.]