Лунь лучний

Самець (на передньому плані), самка (праворуч),
молодий птах (ліворуч)

Біологічна класифікація

Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Соколоподібні (Falconiformes)
Родина:	Яструбові (Accipitridae)
Рід:	Лунь (Circus)
Вид:	Лунь лучний

Біноміальна назва

Circus pygargus
(Linnaeus, 1758)

Ареал C. pygargus Гніздування Шляхи міграції Зимування

Посилання

Вікісховище:	Category:Circus pygargus
Віківиди:	Circus pygargus
EOL:	45515825
ITIS:	175439
МСОП:	22695405

Лунь лучний^[1] (Circus pygargus) — хижий птах родини Яструбові (Accipitridae) ряду Соколоподібні (Falconiformes), один з чотирьох видів роду Лунь (Circus), що зустрічаються в Україні. Гніздовий, перелітний птах.

Зовнішній вигляд

Самець

Силует у польоті — добре помітні повністю чорні першорядні махові та дві темні смуги на нижньому боці крила

Птах середнього розміру. Схожий на луня польового та луня степового, але самець темніший, сіро-сизий. Черево біле з рудими поздовжніми плямами. Першорядні махові повністю чорні, на крилі чорна поперечна смуга. Надхвістя сірувате (не біле). Самка і молодий птах подібні до таких у польового луня, але мають вужче біле надхвістя. Довжина тіла самця — 410—465 мм, маса тіла — в середньому 275 г. Довжина тіла самки — 470—520 мм, маса тіла — в середьому 355 г.

Дорослий самець лучного луня від дорослого самця польового і степового лунів відрізняється темними смугами на крилах і рудими рисками на грудях та череві; доросла самка від дорослої самки польового і степового лунів — більш чіткими темними щоками в поєднанні зі світлішою шиєю, але достовірно дорослу самку та молодого птаха від дорослої самки та молодого степового луня відрізнити важко.

Ареал виду та його поширення в Україні

Гніздовий ареал охоплює майже всю Європу (за винятком, Скандинавського півострова та північних районів Росії), південну половину Західного Сибіру, Північний Казахстан, Закавказзя. Райони зимівлі лунів з Європи знаходяться в Екваторіальній та Південній Африці.

Майже вся територія України входить до гніздового ареалу, крім Карпат та Кримських гір, в Поліссі та Лісостепу чисельність набагато вища, ніж у Степу.

Чисельність і причини її зміни

Популяція в Європі нараховує 35—65 тис. пар, що становить 50—74 % світової чисельності^[2]. На території України гніздиться приблизно 2-3 тис. пар. Найвища щільність у Рівненській області, де, наприклад, на 8 км вздовж р. Льва нараховують 6 гніздових ділянок. В Україні протягом останніх 20 років відбувається скорочення чисельності, спричинене масштабним осушенням боліт в Поліссі та Лісостепу, необдуманим застосуванням пестицидів на великих площах, масовою кампанією по знищенню хижих птахів, в тому числі лунів.

Особливості біології

Яйця луня лучного в оологічній колекції, Тулузький музей

Різновікові пташеняти

Типовий мігрант, взимку на території України не трапляється. Весною на місця гніздування прилітає на 10-15 днів пізніше, ніж інші луні — у II-й та III-й декадах квітня.

У центральних та північних районах країни найтиповішими біотопами, де тримається цей лунь, є вологі луки, заболочені низини, болотні системи, в тому числі й осушені. У південній частині оселяється в долинах річок, на рисових чеках, поблизу лиманів тощо.

Гнізда влаштовує завжди на землі серед густої і високої трави. Зазвичай відкладає 4-5 яєць, але може бути від 3 до 10. Кладку насиджує тільки самка, протягом 27-40 діб (в залежності від кількості яєць).

Осіння міграція проходить порівняно рано − у серпні та вересні.

Полює на найрізноманітніших тварин, від комах до плазунів, жаб, дрібних птахів, мишей, нориць, але основу раціону все-таки складають мишоподібні гризуни.

Охорона

Включено до Переліку видів птахів особливої європейської уваги (Категорія 4, статус «Безпечний»). Включено до Червоної книги України (2009), до Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES) (Додаток ІІ), Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій.

В Україні охороняється у заповідниках та національних парках, які знаходяться в Поліссі та Лісостепу. Для вчасного виявлення негативних тенденцій у стані виду необхідно вести моніторинг популяції. З метою кращої охорони бажано розвивати мережу територій, які мають важливе значення для цього виду. Необхідно вести природоохоронну пропаганду серед населення, зокрема по збереженню гнізд хижих птахів та роз'яснювати їх значення в природі.

Див. також

8590 Піґарґ — астероїд, названий на честь цього виду птахів^[3].

Примітки

↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання

Полуда А. М. Лунь лучний // Червона книга України. Тваринний світ [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.] / За ред. І. А. Акімова. − К.: Глобалконсалтинг, 2009. − С. 422.

Література

Зубаровський В. М. Фауна України. Т. 5. Птахи. Вип. 2. Хижі птахи. - К.: Наук. думка, 1977. - 322 с.
Montagu's harrier species text in The Atlas of Southern African Birds [Архівовано 16 липня 2015 у Wayback Machine.]

[1] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[2] BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).

[3] Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

[1]

[2]

[3]