Chlamydophila psittaci

вид прокаріотів
Chlamydophila psittaci
C. psittaci в зразку мозку миші, мічення флюоресцентними антитілами
C. psittaci в зразку мозку миші, мічення флюоресцентними антитілами
Біологічна класифікація
Домен: Бактерії (Bacteria)
Тип: Chlamydiae
Ряд: Chlamydiales
Родина: Chlamydiaceae
Рід: Chlamydophila
Вид: C. psittaci
Біноміальна назва
Chlamydophila psittaci
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Chlamydophila psittaci
EOL logo.svg EOL: 974056
ITIS logo.svg ITIS: 960467
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 83554

Chlamydophila psittaci — вид бактерій, внутріклітинний паразит, який спричинює ендемічний пташину хламідофільну інфекцію, епізоотії якого також трапляються у ссавців, та орнітоз (пситтакоз) у людини. Chlamydophila psittaci передається між птахами або від птахів до ссавців повітряно-крапельним механізмом через дихальні шляхи, при контакті або споживанні зараженої їжі. Хвороба у всіх тварин починається з симптомів, що нагадують грип, та швидко переходить у пневмонію, небезпечну для життя. Багато штамів знаходяться в організмі птахів у сплячому вигляді (персистенція) та можуть бути активовані стресом, в результаті птахи є активним вектором для збудника захворювання, через те, що птахи є дуже рухомими, широко розповсюдженими та мають контакт з іншими видами тварин.

КласифікаціяРедагувати

Chlamydophila psittaci раніше класифікували як Chlamydia psittaci, так саме як і кілька інших, характерних інфекцій для ссавців, збудники яких в подальшому були класифіковані як, зокрема Chlamydophila abortus, Chlamydophila felis і Chlamydophila caviae. Нині родина Chlamydiaceae поділені на 2 роди: Chlamydia і Chlamydophila (Cp.). До роду Chlamydophila відносять Ср. psittaci, Cр. pecorum, Cр. pneumoniae, Ср. abortus, Cp. felis, Cp. caviae.

Культуральні та морфологічні особливостіРедагувати

Має сферичну форму, містить ДНК і РНК. За Грамом забарвлюється погано, застосовують фарбування за Романовським—Гімзою — забарвлюється фіолетово. Cр. рsittaci є внутрішньоклітинним паразитом, має 8 сероварів, розмножується лише в живих клітинах. Культивують збудник орнітозу в культурах клітин, курячих ембріонах, в організмі лабораторних тварин (білі миші). Збудник орнітозу відносно стійкий в зовнішньому середовищі, добре переносить дію низьких температур, проте, швидко інактивується під дією високих температур і дезінфектантів.

Особливості ураження, яке спричинює Cр. рsittaciРедагувати

Інфекція Cр. рsittaci може проявлятися по-різному в організмі птахів, зокрема без зовнішніх проявів (субклінічний перебіг) взагалі або у вигляді гострого або хронічного захворювання з періодичним линянням. Ця бактерія уражає епітеліальні клітини слизової оболонки та макрофаги дихальної системи. Згодом розвивається своєрідний сепсис, а бактерія локалізується в епітеліальних клітинах та макрофагах більшості органів, кон'юнктиві та травному тракті, часто потрапляє всередину яєць. У випадку персистенції бактерії, стрес часто приводить до розвитку маніфестної хвороби, що зазвичай приводить до смерті птаха.

Особливості уражень, які спричинюють різні серовари Cр. рsittaciРедагувати

Різні штами Cр. рsittaci подібні один до одного за вірулентністю, належать до 8 відомих сероварів, а їх гени 16S рРНК відрізняються не більш ніж на 0,8 %. Всі вони здатні передаватися до людини. Багато штамів Cр. рsittaci можуть заражатися бактеріофагами. Cр. рsittaci серовару A ендемічний серед папугоподібних птахів (звідти назва бактерії — від лат. psittacinus — «папуга») та спричинює спорадичні інфекції людини, інших ссавців та черепах. Серовар B ендемічний серед голубоподібних, може заражати й інших птахів (зокрема був виділений з індички) та ссавців, зумовлює аборти у великої рогатої худоби). Серовари C і D знайдені у різних видів птахів та є відповідальними за професійну інфекцію робітників боєнь та пташиних ферм. Серовар E (зокрема ізоляти Cal-10, MP і MN) був отриманий від дуже великого числа видів птахів по всьому світу, хоча первинний резервуар не було ідентифіковано, незважаючи на епідемію серед людей в 1920—1930-тих роках. Серовари M56 і WC були ізольовані під час епідемій серед людей.

ДжерелаРедагувати

  • Harkinezhad, Taher; Geens, Tom; Vanrompay, Daisy (1 March 2009). «Chlamydophila psittaci infections in birds: A review with emphasis on zoonotic consequences». Veterinary Microbiology 135 (1-2): 68-77. doi:10.1016/j.vetmic.2008.09.046
  • Brock Biology of Microorganisms (10th ed.). Upper Saddle River, NJ: Prentice Hall. 2003. ISBN 0-13-049147-0.
  • Chlamydophila psittaci — Pathogen Safety Data Sheets — Public Health Agency of Canada [1]