Колібрі-білогуз синьохвостий
| Колібрі-білогуз синьохвостий | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець синьогузого колібрі-синьохвоста
_-_hembra.jpg) Самиця синьогузого колібрі-синьохвоста
| ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Chalybura buffonii Lesson, 1832 | ||||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Trochilus buffonii | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Колі́брі-білогуз синьохвостий[2] (Chalybura buffonii) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці. Вид названий на честь французького натураліста Жоржа-Луї Леклерка де Бюффона[3].
Опис ред.
_1_crop.jpg)
Довжина птаха становить 10,5-12 см, вага 6-8 г. У самців верхня частина тіла темно-зелена з металевим відблиском, тім'я, потилиця і верхні покривні пера хвоста мають бронзовий відтінок. Нижня частина тіла світло-зелена з металевим відблиском, верхня частина грудей блакитнувата. Нижня частина живота біла, нижні покривні пера хвоста пухнасті, білі. Хвіст синювато-чорний, центральні стернові пера бронзові. Дзьоб і лапи чорні. У самиць нижня частина тіла сіра, боки і груди поцятковані зеленими плямами. Крайні стернові пера тьмяно-сірі. У молодих птахів пера на тімені мають охристі края, у молодих самців нижня частина тіла більш тьмяно-зелена.
Підвиди ред.
Виділяють п'ять підвидів:[4]
- C. b. micans Bangs & Barbour, 1922 — від центральної Панами до північно-західної Колумбії;
- C. b. buffonii (Lesson, R, 1832) — північно-східна і центральна Колумбія (долина Магдалени) і північно-західна Венесуела;
- C. b. aeneicauda Lawrence, 1865 — північна Колумбія, західна і північна Венесуела;
- C. b. caeruleogaster (Gould, 1847) — східні схили Колумбійських Анд на південному заході країни;
- C. b. intermedia Hartert, E & Hartert, C, 1894 — Південний захід Еквадору і північний захід Перу.
Поширення і екологія ред.
Синьохвості колібрі-білогузи мешкають в Панамі, Колумбії, Еквадорі, Перу і Венесуелі. Вони живуть в середньому ярусі вологих і сухих тропічних лісів, на узліссях, у прилеглих вторинних заростях та на кавових плантаціях, на висоті до 2000 м над рівнем моря. В більш вологих районах, де синьохвості колібрі-білогузи зустрічаються симпатрично з бронзовохвостими колібрі-білогузами, вони віддають перевагу навіввідкритим чагарниковим заростям.
Поведінка ред.
Синьохвості колібрі-білогузи живляться нектаром квітучих дерев з родів Inga, Calliandra, Trichanthera і Еритріна (Erythrina), а також чагарників з родів Афеляндра (Aphelandra), Malvaviscus, Гібіск (Hibiscus), Hamelia і Palicourea та трав з роду Геліконія (Heliconia). Вони переміщуються по певному маршруту, збираючи нектар, і агресивно проганають з дороги інших колібрі. Самці демонструють надзвичайно територіальну поведінку, особливо в багатих на нектар районах. Іноді птахи протикають дзьобом віночки квітів, "викрадаючи" нектар. Також вони доповнюють раціон дрібними комахами, яких ловлять в польоті або збирають з листя чи павутиння. Початок сезону розмноження різнится в залежності від регіону. Гніздо чашоподібне, робиться з рослинних волокон і павутиння, зовні прикрашається мохом і лишайниками, розміщується невисоко на дереві. В кладці 2 білих яйця.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Chalybura buffonii: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 03 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 80. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 03 серпня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |