Коукал цейлонський
Коукал цейлонський | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Centropus chlororhynchos Blyth, 1849[2] | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Centropus chlororhynchus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Коука́л цейлонський[3] (Centropus chlororhynchos) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[4]. Ендемік Шрі-Ланки[5].
Опис
ред.Довжина птаха становить 43—46 см, самиці є дещо більшими за самців. Забарвлення переважно матово-чорне, крила зверху темно-бордові, знизу чорні, хвіст темно-зелений. Райдужки червоні або червонувато-карі, дзьоб роговий або блідо-зелений, лапи чорні. У молодих птахів очі сірі, дзьоб біля основи темний, лапи сірі або рожеві. Голос — дзвінкий, протяжний «хууу-пууу» або «хууу-пуу-пууу».
Поширення і екологія
ред.Цейлонські коукали живуть у вологих рівнинних тропічних лісах з густим бамбуковим підліском на південному заході острова Шрі-Ланка. Зустрічаються на висоті до 760 м над рівнем моря. Живляться різноманітними безхребетними, зокрема равликами, дрібними земноводними і плазунами, а також плодами. Сезон розмноження триває з січня по липень. У кладці 2—3 білих яйця[6].
Збереження
ред.МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція цейлонських коукалів становить від 3500 до 15 000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
В культурі
ред.Цейлонський коукал зображений на поштовій марці Шрі-Ланки номіналом 20 шрі-ланкійських рупій[7].
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Centropus chlororhynchos. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 19 червня 2022.
- ↑ E. Blyth: Centropus chlororhynchos. In: The Journal of the Asiatic Society of Bengal, Bd. 18, Teil 2, S. 805, 1849, Biodiversity Library [Архівовано 21 червня 2022 у Wayback Machine.]
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 19 червня 2022.
- ↑ Payne, R.B. (2005). The Cuckoos. Oxford University Press. ISBN 0-19-850213-3.
- ↑ Wijesinghe, M. (1999). Nesting of Green-billed Coucals Centropus chlororhynchos in Sinharaja, Sri Lanka (PDF). Forktail. 15: 43—45. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2008.
- ↑ Bird stamps from Sri Lanka [Архівовано 6 липня 2017 у Wayback Machine.]. birdtheme.org
Джерела
ред.- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |