Свертушка сіроголова

вид птахів
(Перенаправлено з Castanozoster)
Свертушка сіроголова

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Підродина: Poospizinae
Рід: Сіроголова свертушка (Castanozoster)
Burns, Unitt, & Mason, 2016
Вид: Свертушка сіроголова
Castanozoster thoracicus
(Nordmann, 1835)[2]
Ареал виду
Ареал виду
Синоніми
Poospiza thoracica
Посилання
Вікісховище: Castanozoster thoracicus
Віківиди: Castanozoster thoracicus
МСОП: 22723214
NCBI: 2692228

Све́ртушка сіроголова[3] (Castanozoster thoracicus) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)[4]. Ендемік Бразилії. Це єдиний представник монотипового роду Сіроголова свертушка (Castanozoster).

Таксономія ред.

Традиційно сіроголову свертушку відносили до роду Свертушка (Poospiza). Однак молекулярно-філогенетичне дослідження, результати якого були опубліковані у 2014 році, показало, що рід Poospiza був поліфілітичним[5]. За результатами подальшої реорганізації сіроголову свертушку було переведено до новоствореного монотипового роду Castanozoster[6][7]. Наукова назва роду Castanozoster походить від сполучення слів дав.-гр. καστανό — каштановий і ζωστήρ — пояс.

Опис ред.

Довжина птаха становить 15,5 см. Верхня частина тіла сіра, нижня частина тіла білувата. Боки каштанові, на грудях широка каштанова смуга. Під очима білі плями, на крилах білі смужки.

Поширення і екологія ред.

Сіроголові свертушки мешкають на південно-східному узбережжі Бразилії, від Ріо-де-Жанейро і південного Мінас-Жерайсу до півночі штату Ріу-Гранді-ду-Сул. Вони живуть у вологих атлантичних лісах, зокрема в лісах бразильської араукарії. Зустрічаються парами або невеликими зграйками, на висоті від 800 до 2100 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птаахів.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2016). Castanozoster thoracicus. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 22 лютого 2022.
  2. Nordmann, Alexander von (1835). Erman, Adolf (ред.). Reise um die Erde durch Nord-Asien und die beiden Oceane, in der Jahren 1828, 1829 un 1830 ausgeführt. Naturistoricher Atlas. Berlin: G. Reimer. с. 10, Plate 4 fig. 1. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 22 лютого 2022.
  5. Burns, K.J.; Shultz, A.J.; Title, P.O.; Mason, N.A.; Barker, F.K.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2014). Phylogenetics and diversification of tanagers (Passeriformes: Thraupidae), the largest radiation of Neotropical songbirds. Molecular Phylogenetics and Evolution. 75: 41—77. doi:10.1016/j.ympev.2014.02.006. PMID 24583021.
  6. J.V. Remsen. [1] // South American Classification Committee. — 2016.
  7. Burns, K.J.; Unitt, P.; Mason, N.A. (2016). A genus-level classification of the family Thraupidae (Class Aves: Order Passeriformes). Zootaxa. 4088 (3): 329—354. doi:10.11646/zootaxa.4088.3.2. PMID 27394344.