Зозуля-довгоніг суматранська
| Зозуля-довгоніг суматранська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Carpococcyx viridis Salvadori, 1879 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Зозуля-довгоніг суматранська[2] (Carpococcyx viridis) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Ендемік Індонезії. Раніше вважався конспецифічним з борнейською зозулею-довгоногом.
Опис ред.
Довжина птаха становить 55 см, з яких від 23,9 до 28,5 см припадає на хвіст і 38,3–24,8 мм на дзьоб. Тім'я чорне, потилиця зелена. Верхня частина тіла тьмяно-зелена. Нижня частина спини і надхвістя коричневі, поцятковані сіро-зеленими смужками. Навколо очей плями голої шкіри, зеленої спереду, світло-лілової позаду і світло-індігової на щоках. Крила і хвіст блискучі, чорно-зелені, в залежності від кута зору. Нижня частина голови чорнувата, горло і верхня частина грудей світло-сірі. Нижня частина тіла жовтувато-коричнева, боки рудуваті. Груди поцятковані сірувато-коричневими смужками, боки і живіт — світло-коричневими. Хвіст східчастий, махові пера блискучі, чорно-зелені, в залежності від кута зору. Очі червоні або червонувато-карі. Дзьоб світло-зелений, біля основи синій, лапи сіруваті абе зеленувато-сірі[4].
Поширення і екологія ред.
Суматранські зозулі-довгоноги є ендеміками Суматри. Вони мешкають в передгір'ях та на схилах гір Барісан. Живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних ліспах, зустрічаються на висоті дід 300 до 1400 м над рівнем моря (нещодвані спостереження походили з висоти 800-1000 м над рівнем моря). Суматранські зозулі-довгоноги живляться безхребетними, дрібними рептиліями і ссавцями. яких ловлять в лісовій підстилці.
Збереження ред.
Після того, як суматранська зозуля-довгоніг була описана в 1879 році, науковці отримали лише 8 зразків цього виду. Птах не спостерігався з 1916 до 1997 рік, коли він був заново відкритий і сфотографований в Національному парку Букіт Барісан Селатан. З 2007 по 2010 рік суматранську зозулю-довгонога там спостерігали ще 5 разів. В 2000 році птаха спостерігали в заповіднику дикої природи Букіт Рімбанг-Балінг[5]. В 2006 році фотопастка зафіксувала птаха в Національному парку Керінчі-Себлат. В 2007 році науковцям вдалося записати голос птаха[6]. В 2017 році вид був сфотографований в Національному парку Батанг-Гадіс, що маже вказувати на те, що в Північній Суматрі мешкає досі невідома популяція птахів цього виду.
Наразі МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває на межі зникнення. За оцінками дослядників, популяція суматранських зозуль-довгоногів становить від 75 до 374 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища[7].
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Carpococcyx viridis. Архів оригіналу за 3 липня 2021. Процитовано 15 грудня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 15 грудня 2021.
- ↑ Sumatran Ground-cuckoo (Carpococcyx viridis). www.hbw.com (англ.). Процитовано 6 грудня 2017.
- ↑ Camera trap records nearly extinct cuckoo bird in Sumatra. news.mongabay.com (амер.). 27 вересня 2017. Архів оригіналу за 15 грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2017.
- ↑ Lost Cuckoo Breaks Its Silence. ScienceDaily (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2017.
- ↑ Kinnaird, Margaret F.; Sanderson, Eric W.; O'Brien, Timothy G.; Wibisono, Hariyo T.; Woolmer, Gillian (1 лютого 2003). Deforestation trends in a tropical landscape and implications for endangered large mammals. Conservation Biology (англ.). 17 (1): 245—257. doi:10.1046/j.1523-1739.2003.02040.x. ISSN 1523-1739.
Джерела ред.
- Johannes Erritzøe, Clive F. Mann, Frederik Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World (Helm Identification Guides). Christopher Helm Publishers, 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0, S. 206–207.
- B. Zetra, A. Rafiastanto, W. M. Rombang, C. R. Trainor: Rediscovery of the critically endangered Sumatran Ground Cuckoo Carpococcyx viridis. In: Forktail. Band 18, 2002, S, S. 63–65. (orientalbirdclub.org, pdf) [Архівовано 8 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- N. J. Collar, A. J. Long: Taxonomy and names of Carpococcyx cuckoos from the Greater Sundas. In: Forktail. Band 11, 1995, S. 135–149. (people.pwf.cam.ac.uk, pdf)
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |